До 20-річчя створення Мезинського національного природного парку ми підготували захопливий огляд того, як протягом трьох століть науковці відкривали зелені скарби Чернігівщини, зокрема території парку. Поєднання заплавних ландшафтів, надзаплавних терас, крейдяних і лесових відслонень, лісів, лук і боліт зумовило надзвичайне флористичне різноманіття цієї території. Хоча самому НПП виповнюється лише 20 років, історія вивчення його флори налічує понад чверть тисячоліття.
Усе почалося у XVIII ст., коли територію Східного Полісся відвідав Йоганн Гюльденштедт. Уявіть собі: дикі ліси, відсутність доріг і вчений, який ретельно записує кожну знайдену квітку.
Згодом, у середині XIX ст., естафету перехопили професори Київського університету. Ернст Траутфеттер та Опанас Рогович створили перші фундаментальні описи рослин краю. А Іван Шмальгаузен настільки детально дослідив флору регіону, що його праці й досі є настільними книгами для сучасних ботаніків.
Період середини – кінця ХХ ст. став ключовим для створення майбутнього парку. Вчені почали вивчати не просто окремі види, а цілі рослинні угруповання.
- Дмитро Афанасьєв та Костянтин Зеров дослідили заплавні луки та водяну рослинність Десни.
- Степан Мулярчук відкрив світові красу лісів та лук Чернігівщини.
- У 80-х роках ХХ ст. Тетяна Андрієнко (комплексні флористичні та геоботанічні дослідження, 1982 р.) та Павло Устименко (Флора і рослинність території проектованого Парку, 1982–1983 рр.) розпочали детальне вивчення саме тієї території, яка згодом стала Мезинським НПП. Вони першими заговорили про необхідність створення тут заповідної зони.
Основні періоди досліджень рослинного світу Мезинського НПП умовно можна поділити на кілька етапів:
- 2006–2010 роки – початковий інвентаризаційний етап. У цей час проводилися маршрутні обстеження, опис рослинних угруповань, збір гербарного матеріалу. Було сформовано перші узагальнені списки судинних рослин Парку.
- 2011–2015 роки – етап поглиблених флористичних і геоботанічних досліджень. Особлива увага приділялася рідкісним, зникаючим і червонокнижним видам, а також природним оселищам, включеним до Бернської конвенції та Смарагдової мережі.
- 2016–2025 роки – період систематизації знань і моніторингових спостережень. У цей час дослідження проводяться як співробітниками Парку, так і науковцями профільних установ, аспірантами й студентами-практикантами. Значну роль відіграють повторні обстеження, що дозволяють відстежувати динаміку рослинного покриву в умовах кліматичних змін та антропогенного впливу.
Сьогодні вивчення парку продовжується ботаніками Юрієм Карпенком, Сергієм Панченком, Олександром Лукашом та рядом інших науковців. Проводиться узагальнення сучасних відомостей про флору судинних рослин, фітосозологію, структуру рослинного покриву. Завдяки їхнім напрацюванням, ми знаємо про «зелених мешканців» парку майже все.
До речі, до 10-річчя парку була видана монографія, яка підсумувала досвід усіх попередніх поколінь дослідників, а до 20-річчя парк підходить із солідною базою даних про флору в цілому та рідкісні види зокрема.
Завдяки наполегливості науковцям – ботанікам, у Мезинському парку та на прилеглих територіях було знайдено справжні «ботанічні діаманти»:
- водяний горіх плаваючий (Trapa natans) – реліктова рослина, чиї плоди нагадують рогаті «чортики». Його поширення в Десні детально описали Дмитро Дубина та Клавдія Семеніхіна;
- баранець звичайний (Huperzia selago) – стародавня спорова рослина, яку знайшли Юрій Карпенко та Михайло Графін. Це справжній «живий викопний» вид, що зберігся з прадавніх часів;
- шейхцерія болотна (Scheuchzeria palustris) – тендітна мешканка сфагнових боліт, виявлена чернігівськими ботаніками на Новгород-Сіверському Поліссі;
- різноманітність видів родини Орхідних на території парку тамежиріччя Десни та Сейму (місця справжнього «раю для орхідей») проводилися Юрієм Карпенком.
Саме поєднання здобутків класичних ботанічних шкіл і сучасних наукових досіджень зробило парк одним із найкраще вивчених у флористичному плані осередків Лівобережного Полісся. У вивченні флори парку брали участь відомі науковці: Тетяна Андрієнко, Павло Устименко, Юрій Карпенко, Олександр Лукаш, Олександр Яковенко, Сергій Панченко, Ірина Дудка, Олександр Прядко, Михайло Графін, Тетяна Дадашева, Віталій Вірченко, Микола Придюк, Тетяна Фіцайло, Наталія Пашкевич, Віктор Онищенко й інші.
20 років Мезинського НПП – це лише вершина «ботанічного айсберга». За кожною квіткою в лісі чи лататтям на Десні стоять імена вчених, які протягом десятиріч берегли та вивчали цей скарб. Сьогодні ми маємо можливість не просто читати про ці рослини в книгах, а бачити їх на власні очі, мандруючи стежками Мезинського НПП.
Підготувала Алла Наливайко за матеріалами Літописів природи Мезинського НПП