Мезинський національний природний парк

Щороку в період линьки річкові раки стають особливо вразливими. Саме тому з 15 серпня по 30 вересня 2026 року на більшості рибогосподарських водних об’єктів Чернігівщини діє заборона на добування (вилов) річкових раків. Обмеження встановлено наказом Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Чернігівській області № 70 від 04.08.2026.

Заборона пов’язана з періодом другої линьки раків.

Що відбувається під час линьки?

Линька – природний процес, під час якого рак скидає старий панцир і формує новий, що дозволяє йому рости. Формування та зміцнення нового панцира може тривати від одного до півтора місяця. У цей період раки залишаються особливо вразливими, оскільки їхній природний захист ще не набув достатньої міцності. Саме сезонна заборона дозволяє зменшити негативний вплив на популяції раків та забезпечити їм можливість безперешкодно пройти важливий етап життєвого циклу.

А чому важливо берегти раків?

Річкові раки відіграють важливу роль у функціонуванні прісноводних екосистем. Вони споживають органічні рештки, беруть участь у кругообігу органічних речовин та є складовою природних харчових ланцюгів. Зменшення чисельності раків у водоймах може негативно позначатися на природній рівновазі та загальному стані водних екосистем. Тому охорона річкових раків у період їх найбільшої вразливості є важливою складовою збереження водних біоресурсів.

Добування (вилов) річкових раків у період дії заборони є порушенням Правил любительського рибальства та природоохоронного законодавства. За незаконне добування водних біоресурсів передбачена адміністративна, а в окремих випадках – кримінальна відповідальність. Крім того, порушник зобов’язаний відшкодувати шкоду, завдану водним біоресурсам.

Працівники Мезинського національного природного парку закликають рибалок та всіх відвідувачів водойм дотримуватися встановлених обмежень і не допускати незаконного вилову раків.

Збереження водних біоресурсів – це спільна відповідальність. Дотримуючись встановленої заборони, ми допомагаємо зберегти природні багатства наших водойм для майбутніх поколінь.

^{Адміністрація Мезинського НПП}

Інтерактивна екскурсія «Стежками рідної краси» перетворилася на справжню релакс-подорож, сповнену яскравих відкриттів, щирих емоцій та справжньої турботи!

Головним пріоритетом мандрівки стала безбар’єрність та доступність. Ми подбали про те, щоб кожна вихованка Понорницького інтернату почувалася комфортно, впевнено та мала рівні можливості для пізнання навколишнього світу – без жодних обмежень чи перешкод.

Пригода розпочалася з переправи паромом через величну Десну, а далі перед дівчатами відкрилися безкраї луки і повне занурення в дивовижний світ природи:

• Влаштували сенсорну лабораторію, доступну для кожного! Дівчата відчували рослини на дотик і разом зробили відкриття: найшорсткішою травою виявилася осока, а найм’якішим та найніжнішим – листочок алтеї лікарської.
• Світ під лупою: розглядали кипуче життя в мурашнику, а ще змогли обережно спіймати коника – його космічні очі під збільшувальним склом просто вразили дослідниць!
• Спостереження за птахами подарувало особливе захоплення. У бінокль нам пощастило роздивитися граційну чепуру білу, поважну сіру чаплю, хижого чорного шуліку, качок та цілу зграйку метушливих дрібних пташок.

Після насиченої прогулянки ми повернулися на правий берег та піднялися на оглядовий майданчик «Чотиринічівка». Від дивовижного краєвиду перехоплювало подих! На завершення цієї теплої зустрічі дівчата створили власноруч неймовірні букети в патріотичних кольорах – із сонячного пижма, синіх миколайчиків та витонченої статиці.

Дякуємо кожній учасниці за допитливі очі, щирі посмішки та любов до рідного краю! Створювати безбар’єрний простір для радості та розвитку — наш спільний обов’язок. Природа лікує, надихає та об’єднує.

^{Лариса Подоляко, пр. фахівець з екоосвіти}

У тихих заплавних озерах Десни, де течія майже завмирає, а водна гладь влітку вкривається зеленими округлими листками, можна побачити незвичайну водну рослину — плавун щитолистий (Nymphoides peltata). Його яскраво-жовті квітки, що піднімаються над поверхнею води, одразу привертають увагу.

_{Плавун щитолистий — багаторічна трав’яниста водна рослина з довгим повзучим кореневищем, яке закріплюється в донному ґрунті. Від нього відходять стебла з округло-серцеподібними листками, що плавають на поверхні води. Жовті п’ятипелюсткові квітки мають глибоко розсічений віночок і цвітуть упродовж червня–серпня. Плоди достигають у серпні–вересні. Розмножується рослина як насінням, так і вегетативно.}

Сама назва Nymphoides пов’язана зі схожістю рослини з лататтям (Nymphaea): їхні листки нагадують одне одного за формою. Водночас у плавуна вони значно менші, а його стебла галузяться майже біля поверхні води. У минулому рослину також називали ряскоцвітом, хоча з ряскою вона не є близькою за зовнішнім виглядом — її листки та квітки у багато разів більші.

Плавун щитолистий пов’язаний переважно з прісноводними стоячими або слабопроточними евтрофними водоймами. Його можна зустріти в заплавних озерах, затоках і старицях річок, на мілководдях та в інших водоймах із помірними коливаннями рівня води. Найсприятливішими для нього є ділянки з глибиною близько 60–80 см. Цікаво, що тимчасове зниження рівня води до 30–50 см може навіть стимулювати розвиток його угруповань.

На території Мезинського національного природного парку плавун щитолистий зустрічається на оз. Хотинь та заплаві правобережжя Десни, зокрема в околицях сіл Свердловка, Радичів і Розлети. За спостереженнями, у цих місцях відзначається збільшення популяцій, їхнє добре відновлення та активна вегетація.

В Україні плавун щитолистий має природоохоронний статус і занесений до Червоної книги України (категорія 2 — вразливий вид). Основною загрозою для його існування є зміни гідрологічного режиму водойм — коливання рівня води та інші зміни умов, необхідних для розвитку водної рослинності.

Тому зарості плавуна щитолистого — це не просто мальовнича частина літнього пейзажу Десни. Це також цінний компонент заплавних водних екосистем, збереження якого залежить від збереження самих природних водойм та їхнього гідрологічного режиму.

^{За матеріалами Літописів природи підготувала Алла Наливайко, фахівець Мезинського НПП}