Бур’ян, який лікує

      Чергове заняття літньої еколого-освітньої школи «Дослідники природи» проведене з покошицькими школярами було присвячене лікарській рослині відомій з глибокої давнини. Її висушені квіткові кошики, які збирають на початку цвітіння, використовують для виготовлення різноманітних лікарських форм. Це – ромашка лікарська. Настій суцвіть ромашки на олії, ромашкову мазь, використовують як внутрішньо так і зовнішньо при лікуванні різноманітних хвороб. Рослина має жовчогінну функцію, збуджує апетит, знімає спазм мускулатури шлунково-кишкового тракту, проявляє болетамувальні, заспокійливі властивості.
        Завдяки вищеперерахованому нею лікують такі хвороби: гепатити, гастрити, холіцестити, виразкові хвороби шлунка, злоякісні пухлини, дерматит, ревматизм, подагру, тощо…
      Крім медицини, рослину використовують у парфумерному та порцеляновому виробництвах. А от на полях та городах – це надокучливий бур’ян, з яким постійно треба боротися. Ромашка лікарська поширена по всій Україні.

Едуард Пилипенко, інженер з рекреаційного благоустрою 1 кат. 

Рихлівська дача зберігає багато таємниць…

     Саме тут знаходяться монастирські печери. Розташовані вони у схилі великого, густо вкритого липовим та кленово-дубовим лісом, яру на глибині 15 метрів і глибше від поверхні. Печери вирубані у міцному глинистому лесі, не мають допоміжних укріплень. Вони мають кілька входів і, за переказами, тягнуться аж до Десни. Довжина однієї з них досягає 100 метрів і побудована у вигляді вісімки. На думку дослідників час створення цієї підземної споруди – це кін. XVIII – поч. XIX ст..

     На кін. XVII ст. монастир складався із дерев’яних будівель і печер, що були викопані в густому лісі недалеко від того місця, де з’явилася ікона Святого Миколая. Вони перебували за межами основної території і являли собою скит. Відомі навіть імена трьох печерних пустельників: Євстафія, Єлисея й Іллі. Грамота 1667 р. свідчить, що це були «пустельнолюбившие подвижники» з числа ченців макошинських (Руденок, 2003).
       Існує переказ, що одного разу отець Євстафій з Єлисеєм пішли в сусіднє село за харчами, а Ілля молився в келії угоднику Божому Миколаю. Закінчивши молитву він пішов у ліс на роботу і раптом побачив, що його келія горить, а врятувати її неможливо. Сильно переживав Ілля, думаючи, що разом із келією згорів і благодатний образ Миколая. Проте, на попелищі іноки знайшли святу ікону цілою і неушкодженою. Мабуть, саме після цієї події пустельники по прикладу отців Києво-Печерських вирішили жити в печерах. А щоб раптом не піддати небезпеці пожару храм, печери вирили на захід від нього на півскаті глибокого яру.
       Рихлівські печери цікавлять багатьох краєзнавців, але вони ще повністю не досліджені.

      Так ось днями фахівці Мезинського парку зробили експедиційний вихід до печер Рихлівської пустині.
                                           
                                                  Алла Наливайко, заст.нач.відділу еколого-освітньої роботи та рекреації (за матеріалами бібліотеки НПП)

В Мезинському парку проводять заняття в еколого-освітньому класі. Сьогодні це була тема інвазійних рослин Полісся

     Проходячи маршрути територією парку, все частіше в поле зору почали потрапляти чужорідні види: борщівник Сосновського, золотарник канадський, клен ясенелистий, ехіноцистис шипуватий, амброзія, ваточник сирійський й інші. І склалось таке враження, що хащі з клена ясенелистого вже нікого не турбують. Він фактично заполонив узбіччя, пустища і звалища.
      За останні 100 років відбулося значне змінення рослинного світу. Сьогодні в регіонах домінують бур’яни з інших континентів, які людина завезла сюди через недбалість або необережність.
       Просвітницький захід, проведений сьогодні в Мезинському парку, якраз і зорієнтований на вивчення інвазійних видів, виявлення і фіксацію їх на рекреаційних ділянках парку та розгляд безпечних методів боротьби.
     

Пам’ятайте, будь ласка, поширення чужорідних видів призводить до біологічного засмічення, а його набагато складніше подолати, ніж хімічне, оскільки всьому живому притаманне розмноження. Тож, двічі подумайте, висаджуючи на присадибній ділянці золотарник канадський – злісний алерген.