Мезинський національний природний парк

Довгий час природа нашого краю в ентомологічному плані залишалася terra incognita – невідомою землею. Але завдяки невтомним дослідникам – ентомологам сьогодні ми знаємо: Мезинський НПП – це справжній «мегаполіс» для комах!

Як усе починалося? Перші згадки з’явилися ще у 1832 році у працях професора Івана Криницького. Пізніше тут працювали видатні вчені: Григорій Олсуф`єв збирав комах біля Батурина, а Олександр Штакельберг у 1916 році вивчав мух поблизу Псарівки.

Нова ера досліджень. Початок систематичного вивчення ентомофауни території парку поклали викладачі Ніжинського університету, ентомологи Олександр Сергійович Вобленко та Павло Миколайович Шешурак, які почали проводити польові практики студентів на початку 90-х рр. ХХ ст. в околицях с. Оболоння та х. Гута, а також були зроблені декілька ентомологічних експедицій в околиці с. Розльоти (1999 та 2001 рр.).

Після створення Мезинського НПП розпочато ґрунтовне вивчення фауни комах парку.

В Мезинському парку проводили дослідження:

Олександр Вобленко – оси, Павло Шешурак – ентомофауна вцілому, Олександр Пучков – туруни, Віталій Кавурка – метелики, Роберт Кривошеєв – жуки-потаємці, Марина Кириченко – приводні туруни, Віталій Назаренко – довгоносики, Олександр Мартинов – бабки та одноденки, Катерина Мартинова – оси-блискітки, Назар Назаров – ентомофауна вцілому та ін.

Завдяки цим людям ми знаємо, що в Мезинському парку: живуть найбільші комахи Європи, зустрічаються види, які більше ніде на всій Чернігівщині не знайти (наприклад, рідкісні вусачі). Відбувається неймовірне: поруч живуть види з холодної тайги та спекотних степів! А Десна слугує «зеленою магістраллю», якою комахи подорожують на сотні кілометрів, роблячи наш парк унікальним вузлом біорізноманіття.

Велетні Мезинського парку

Якщо ви думаєте, що за екзотичними комахами треба їхати в тропіки, Мезинський парк вас розчарує (у хорошому сенсі). Тут мешкають справжні рекордсмени:

• Жук-олень. Найбільший жук Європи, чиї «роги» (верхні щелепи) викликають захват і трепет.
• Сатурнія грушева. Найбільший нічний метелик Європи з розмахом крил, що може сягати 15 сантиметрів.
• Сколія гігантська. Найбільша оса України, яка попри свій грізний вигляд, є мирним сусідом, якщо її не чіпати.

Дякуємо науковцям за їхню працю! Кожна знахідка – це ще одна частинка пазлу нашої прекрасної природи.

^{Підготувала Лариса Подоляко за матеріалами Літописів природи Мезинського НПП}

Фото Подоляко Л.П.

Екологічна просвіта не має меж, а добро не знає кордонів. Днями фахівці Мезинського НПП завітали до Понорницького психоневрологічного інтернату, щоб провести цікавий захід для його вихованок.

Для нас важливо, щоб доступ до пізнання природи був рівним для кожного. Саме тому наша програма «Крилаті друзі взимку» була адаптована для дівчат так, щоб кожен крок сприяв їхньому психоемоційному відновленню.

Чому це важливо для психоемоційного стану?

• Сенсорна терапія: робота з природними матеріалами — шершавими шишками, дрібним зерном та м’яким смальцем — це потужний інструмент арт-терапії. Вона заспокоює, розвиває дрібну моторику та допомагає зосередитися на моменті «тут і зараз».
• Відчуття значущості: для дівчат, які самі потребують опіки, можливість стати захисницями для менших істот — це важливий досвід інклюзії. Це дарує відчуття власної сили та потрібності.
• Психологічне розвантаження: спільна творчість, спокійна музика та «заселення» паперовими птахами символічного дерева допомогли учасницям зняти тривожність та наповнитися позитивною енергією.

Ми впевнені: безбар’єрність — це не лише про пандуси, а й про розуміння, прийняття та створення середовища, де кожна людина відчуває себе частиною великої екосистеми. Наші годівнички-шишки тепер прикрашають подвір’я інтернату, нагадуючи про те, що кожен із нас може творити зміни.

Дякуємо колективу інтернату за співпрацю, а дівчатам — за їхню щирість та світло, яке вони вклали в кожну зернинку.

Разом ми будуємо світ, де природа і добро доступні кожному!

^{Лариса Подоляко, пр. фахівець з екологічної освіти}