Мезинський національний природний парк

Кажани – одні з найбільш загадкових мешканців нашої природи. Вони активні переважно вночі, майстерно орієнтуються в темряві за допомогою ехолокації, полюють на комах і відіграють важливу роль у природних екосистемах. Водночас саме з кажанами пов’язано чимало страхів, міфів і забобонів.

Про це і говорили під час інтерактивного заняття з учнями 8 класу Понорницького ліцею. Разом ми спробували поглянути на кажанів не як на «страшних нічних істот», а як на цікавих і корисних тварин, життя яких тісно пов’язане з людиною та природним середовищем.

Учні дізналися про особливості життя рукокрилих, їхні місця зимівлі та зимовий сон, значення кажанів для екосистем і користь від їхнього сусідства з людиною. Окремо поговорили про те, чому не варто турбувати кажанів під час зимівлі та як можна допомогти цим тваринам зберегти безпечні місця для існування.

Закріпити нові знання допоміг зошит «Рік з кажанами» від Українського центру реабілітації рукокрилих. Головоломки, завдання та обговорення перетворили заняття на справжню маленьку експедицію у світ нічних тварин. Тож, сподіваємося, що після цієї зустрічі при слові «кажан» у наших школярів виникатиме не страх, а цікавість до цих дивовижних мешканців ночі.

^{Алла Наливайко, заст. нач. відділу еколого-освітньої роботи та рекреації}

На території Мезинського національного природного парку є місця, де природна та культурна спадщина нероздільні. Одне з них — село Рихли, де зберігся унікальний комплекс Пустинно-Рихлівського Свято-Миколаївського монастиря.

29 липня 2026 р. членам Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини при Департаменті культури і туризму, національностей та релігій ЧОДА було представлено облікові картки на об’єкти культурної спадщини монастирського комплексу. На розгляд винесли східний, північно-західний та північно-східний корпуси келій, східний корпус гостинного двору та конюшню. Доповідачкою виступила директорка ТОВ «Реставраційно-технологічний центр» Аліса Святина. За результатами роботи комплекс споруд монастиря отримує важливий крок до офіційного визнання та збереження як частини культурної спадщини Чернігівщини.

Для Мезинського НПП ця подія має особливе значення. Рихли — це не лише пам’ятки архітектури, а цілісний історико-культурний ландшафт, у якому поєдналися багатовікова історія краю, природні комплекси Рихлівської дачі, старовікові дерева, археологічна спадщина та місцеві перекази. Збереження таких місць дозволяє побачити територію парку не лише як простір дикої природи, а як ландшафт, сформований взаємодією природи й людини протягом століть.

Детальніше про історію монастиря та розгляд питання щодо його об’єктів культурної спадщини читайте у матеріалі Суспільного Чернігів: «Споруди Пустинно-Рихлівського Свято-Миколаївського монастиря внесли до об’єктів культурної спадщини»

17 вересня 2026 року з нагоди 96-ї річниці від дня народження Василя Єлисейовича Куриленка, засновника Мезинського археологічного музею, для студентів та викладачів НУ «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка проведено тематичну онлайн-екскурсію «Василь Куриленко — археолог, краєзнавець, художник. Портрет засновника музею».

Під час екскурсії учасники ознайомилися з життєвим і творчим шляхом Василя Куриленка, його археологічною, краєзнавчою, дослідницькою та художньою діяльністю, внеском у створення та розвиток Мезинського археологічного музею. Особливу увагу приділено постаті Куриленка як дослідника Сіверського краю та людині, яка поєднала наукову працю, краєзнавство, мистецтво й музейну справу. Через фотографії, музейні матеріали та документи учасники змогли побачити різні грані особистості засновника музею.

Важливою подією у популяризації історії музею став вихід друком путівника про Мезинський археологічний музей http://chrome-extension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj/https://mezinpark.com.ua/wp-content/uploads/2025/11/putivnyk_mm_2025.pdf. Видання знайомить читачів з історією музею, його експозицією та археологічною спадщиною Мезинського краю, а також сприяє збереженню пам’яті про його засновника Василя Куриленка та популяризації музейної спадщини серед широкого загалу.

^{Наталія Сіра, директор Мезинського музею}