Мезинський національний природний парк

І цього разу розслідування було по-справжньому загадковим, адже юним слідопитам з детективного агентства «Натураліст» довелося шукати… куди зникла весна.

Крок за кроком «детективи» збирали докази приходу весни. З’ясували, чому навесні день стає довшим, яку роль для довкілля відіграє тала вода, чому так важливо берегти ніжні первоцвіти та які птахи першими повертаються з теплих країв. Не обійшлося і без важливого питання – чому людина повинна дбати про природу, яка нас оточує.

За кожен знайдений доказ «детективи» отримували частинку пазлу. Крок за кроком слідопити відновлювали картину подій, і зрештою всі фрагменти склалися у великий пазл, на якому з’явилася… весна.

І тоді стало зрозуміло: весна нікуди не зникла. Вона приходить туди, де людина живе в гармонії з навколишнім середовищем. Потрібно просто бути уважними, щоб помітити маленькі дива пробудження природи.

Саме так, через гру, пошуки та відкриття, юні дослідники вчилися головному – бачити, розуміти і берегти довкілля.

^{Марина Усок, пр. фахівчиня з екологічної освіти}

  16 березня минає 15 років з дня смерті відомого археолога, дослідника краєзнавця –  Василя Єлисейовича Куриленка.

   Це була людина безмежної відданості своїй справі, щирої людяності та справжньої інтелігентності.

Усе своє життя він присвятив дослідженню історії та археології Чернігово-Сумського Подесення. Завдяки його наполегливій праці було створено один із найбільших сільських музеїв України –  Мезинський археологічний науково-дослідний музей, що нині носить ім’я свого засновника. Також з його ім’ям пов’язане заснування історико-археологічного музею в смт. Короп.

Упродовж багатьох років дослідник відкрив і опрацював 24 археологічні культури, вивчав стоянку мисливців на мамонтів, дешифрував орнаменти мезинських браслетів. Його науковий доробок налічує десятки публікацій у наукових виданнях та періодичній пресі.

  За вагомий внесок у розвиток науки Василь Єлисейович був нагороджений Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня та відзначений численними грамотами і дипломами.

  Пам’ять про Василя Єлисейовича живе і сьогодні. У його колишньому робочому кабінеті у візит-центрі Мезинського національного природного парку створено музейну кімнату. Тут, як і колись, на столі лежать археологічні знахідки — мовчазні свідки історії, таємниці яких він прагнув розгадати все своє життя.

  Життя Василя Єлисейовича Куриленка – це приклад справжнього наукового подвижництва.

 Світла пам’ять про нього назавжди залишиться у серцях тих, хто знав його і продовжує його справу.

^{Наталія Сіра, директорка Мезинського музею}

^{Фото Віктора Кошмала}

Серед усіх птахів, що мешкають на нашій планеті одного можна легко відрізнити від інших за зовнішнім виглядом. Цей птах має великі круглі очі, які розташовані не з боків голови, як у інших пернатих, а спереду. Ними він не може рухати і обертати. Вони нерухомі і весь час спрямовані вперед. Зате голова у цих птахів дуже рухлива. Нею вони можуть легко крутити в різні боки. Цей великий хижий птах поширений у всіх куточках нашої планети, крім Антарктиди та деяких островів. Мова про нічних мисливців – сов, яких у світі налічується понад 420 видів. А дізнавалися більше  про цих загадкових пернатих учні 5-6 кл. Деснянської гімназії під час чергової зустрічі з фахівцем еколого-освітнього відділу Мезинського НПП.

Цікаві факти про сов:
-Сови не розрізняють кольорів. Для них все чорно-біле.
-Сови добре бачать не тільки в нічний час, але і вдень.
-Ніколи не збираються у зграї.
-Мають дуже гарний слух, що у 4 рази кращий ніж у кішки.
-У сов дуже мяке піря, через що їх політ майже беззвучний.
-Вушка на голові болотяної сови не є органом слуху. Це лише пучки піря, що служать для спілкування.
-Сови живуть на Землі вже більше 70-80 млн. років.
-Сови є потайними птахами, через що їх майже ніхто ніколи не бачив, а тільки чув їхні голоси.
-Найбільша живуча сова-євразійський філін. Зріст-75 см, вага – до 4,5 кг, розмах крил – до 190 см.
-Одна сова за рік знищує близько 1 тис. гризунів, зберігаючи до 500 кг зерна.

В Україні мешкає близько 13 видів цих птахів, багато з яких занесені до Червоної книги, оскільки потребують охорони. Говорячи ж про родину Совиних у межах Мезинського НПП, то тут мешкають сови вухата (Asio otus (L., 1758)) і сіра (Strix aluco L., 1758), сова болотяна (Asio flammeus (Pontopp., 1763)), сичі хатній (Athene noctua (Scop., 1769)) та волохатий (Aegolius funereus (L., 1758)). Ці птахи є важливою складовою орнітофауни парку, яка загалом налічує понад 220 видів.

^{Едуард Пилипенко, фахівець Мезинського НПП}