Сьогодні учні Крисківської гімназії перетворилися на справжніх дослідників та рейнджерів ставши учасниками екогри «Ритми дикої природи». Учасники подолали насичений маршрут:
Дослідження Десни: складали «паспорт» річки, вивчаючи її течію та значення для Полісся.
Світ фауни та флори: розпізнавали сліди тварин, вивчали яруси лісу та вгадували птахів за їхніми звичками.
Історичний квест: «відвідали» Мезинську стоянку, розшифровуючи значення знахідок з кісток мамонта.
Школа рейнджерів: вчилися діяти у критичних ситуаціях — від лісових пожеж до збереження комах-запилювачів.
Цей день довів: берегти природу — це не лише обов’язок, а й цікава пригода! Тепер наші вихованці точно знають, що таке відповідальний відвідувач і які професії стоять на варті довкілля — від орнітолога до фахівця із заповідної справи.
Протягом геологічної історії розвитку Землі природні умови в межах сучасної території НПП неодноразово змінювались. Відомості про ті чи інші палеогеографічні обстановки, події та процеси, які відбувались у минулому, ми отримуємо на основі досліджень відкладів, які збереглися з того часу. Палеогеографічні дослідження стосуються, переважно, відносно молодого часового інтервалу – четвертинного періоду, відклади якого, на території Мезинського НПП, практично повсюди перекривають більш давні утворення і формують, значною мірою, остаточний вигляд сучасного рельєфу.
Вигляд на долину р.Десна з яру в якому відслонюється товща бузьких лесів і лесоподібних суглинків на яких сформувався сучасний темно-сірий опідзолений ґрунт
На території НПП палеогеографічні дослідження розпочато у вересні 2011 року співробітниками Інституту географії НАН України д. геогр. н., професором Жанною Матвіїшиною, к. геогр. н. Сергієм Дорошкевичем та к. біол. н. Олександром Яковенком. Ними проведено перші польові дослідження четвертинних відкладів у природних відслоненнях НПП з метою реконструкцій палеогеографічних обстановок часу їх формування. З 2015 по 2024 рік вивченням четвертинних відкладів НПП займався переважно науковий співробітник парку Олександр Яковенко.
У 2019 році до досліджень були залучені палеогеографи кафедри землезнавства та геоморфології Київського національного університету імені Тараса Шевченка – д. геогр. н., професор Наталія Герасименко та, тоді ще аспірант, Олександр Бончковський. Всього за 14 років досліджень було вивчено 33 розрізи.
Роботи з вивчення нових геологічних розрізів четвертинних відкладів у відслоненнях здійснювалися на правому березі річки Десни в околицях сіл Городище, Придеснянське, Будище, Черешеньки, Вишеньки, Бужанка, Розльоти, Радичів, Деснянське (Свердловка), Мезин, Курилівка та інших. Основний акцент проведених досліджень був зосереджений на вивченні викопних ґрунтів і ґрунтових відкладів, які розглядалися як палеогеографічні пам’ятники та індикатори природних умов цієї території часу свого формування. Стратиграфічне розчленування відкладів виконано за схемою 1993 року.
Короткі узагальнені результати палеогеографічних досліджень розрізів четвертинних відкладів підтверджують, що в межах Мезинського НПП яскраво відображається ритмічність розвитку природи з чергуванням льодовикових та міжльодовикових епох. Зокрема, в час максимального поширення материкового зледеніння (дніпровський палеогеографічний етап, близько 180 тис. р. тому), територія НПП була вкрита товщею льодовикового покриву, на що вказують наявні тут моренні відклади з валунами та уламками кристалічних порід. В інші холодні етапи плейстоцену утворювались освітлені прошарки пилуватих відкладів (лесів). Найбільш потужні товщі лесів (бузьких) на території Мезинського НПП накопичились впродовж останнього потужного зледеніння (27-16 тис. р. тому). Протягом міжльодовикових періодів, у сприятливих для проходження процесів ґрунтоутворення умовах, формувались горизонти викопних плейстоценових ґрунтів, які у досліджених розрізах чітко виокремлюються за більш темним забарвленням відкладів та наявністю специфічних ознак інтенсивних процесів давнього ґрунтоутворення.
У різновікових відкладах Мезинського НПП приховано ще дуже багато загадок та секретів пов’язаних із історією розвитку природи у минулому.
Підготували Олександр Яковенко, Наталія Сіра за матеріалами Літописів Мезинського НПП
Сьогодні у світі відзначають Всесвітній день дикої природи.
Цю дату проголосила Організація Об’єднаних Націй, щоб нагадати: дика природа – це не лише краса навколо нас, а й основа життя, яку потрібно берегти.
Поліська природа приховує чимало дивовижного
Рись євразійська – один із найпотаємніших хижаків наших лісів. Вона має «китиці» на вухах, які допомагають краще вловлювати звуки, а її широкі лапи нагадують «снігоступи», що дозволяють легко пересуватися навіть по глибокому снігу.
Лось європейський – найбільший представник оленевих в Україні. Його роги можуть важити до 20 кілограмів, а чудові нюх та слух допомагають відчувати небезпеку на великій відстані, компенсуючи слабкий зір.
Видра річкова – справжній індикатор чистоти водойм. Якщо в річці живе видра – вода там достатньо чиста. А ще видри неймовірно грайливі й можуть ковзати по снігу та льоду заради розваги!
Саме цим дивовижним мешканцям Полісся був присвячений наш брейн-ринг «Слідами звірів». Випробувати свої знання про світ тварин дикої природи та позмагатися у швидкості й кмітливості мали змогу учні 6 класу Крисківської гімназії.
Дякую всім учасникам за активність, щирість емоцій та розуміння: любити природу – означає берегти її.
