Мезинський національний природний парк

Парк знаходиться у Новгород-Сіверському Поліссі на Чернігівщині (східна частина Українського Полісся) і чудова природа цих місць просто вражає! Перевищила всі очікування науковця! Безмежний простір водно-болотних угідь з численними водоймами, озерами і озерцями, сама річка Десна на фоні поліських ландшафтів не можуть не надихати всіх любителів природи і краси. І ще великий плюс цих місць – всю цю красу заплави можна побачити з високих пагорбів і круч правобережжя Десни.
“Що стосується птахів, то це місце якраз для орнітологів і бьордвотчерів!” – зазначає пан Сергій. “Я вже повністю включився в процес спостережень міграцій птахів і перші враження від орнітофауни парку і прольоту птахів в цих місцях заплави Десни теж перевищили мої очікування. У перший же день побачив доволі значні скупчення качок на водоймах заплави Десни – це крижні і свищі. Як і у Деснянсько-Старогутському національному парку на Сумщині в цей період. Мігрують гуси – білолобі і гуменники, частіше в мішаних зграях. Летять найчастіше в східному напрямку (поліський широтний міграційний шлях)”.
Зі слів науковця, зараз в заплаві Десни зупиняються лебеді-шипуни і великі білі чаплі. 20.03 активно полетіли сірі журавлі. З куликів відмічено зграйку (7 ос) коловодників лісових (чорниш) на березі Десни і баранця звичайного (бекас). 21.03. – перші пролітні зграї чайки (чибіс) і мартина звичайного (озерна чайка). 22. 03 – полетіли білі лелеки. Хоча перший місцевий лелека прилетів вже тиждень тому. Активно мігрують зяблики, в’юрки, шпаки, польові жайворонки, дрозди – чорні і чикотні. Ще мігрують (не відлетіли) снігурі. 22.03. – пролетіла зграя омелюхів. З хижих птахів відмічені канюк звичайний, лунь польовий, яструб малий, підсоколик малий (дербник) і орлан-білохвіст. З нього і почалося знайомство науковця з орнітофауною парку. “Тільки я зайшов у заплаву – наді мною пролетів мігруючий орлан, я встиг зняти його вже пролітаючого в північному напрямку. І це був перший птах на початку моїх спостережень у цьому парку. Вважаю, що це було знаково” – захопливо додає орнітолог.

Нагадуємо, що орнітологічні спостереження 2025 року розпочато в співпраці з НПП “Деснянсько-Старогутським” на виконання щорічної програми “Літопис природи”, а також задля проведення досліджень придеснянської частина Деснянського біосферного резервату, що є важливою територією для мігруючих птахів, насамперед у вигляді багатотисячних зграй та скупчень гусей і качок, масового прольоту куликів, мартинів та крячків.

^{Експедиційні матеріали орнітолога Сергія Галущенка https://www.facebook.com/profile.php?id=100034823622001}

Оселя – хата, вірний друг людини від народження і до останніх днів життя. Недаремно кажуть: «Мій дім – моя фортеця»!

Усе, що ми нажили, що надбали від батьків та дідусів, чим збагатилися й освятилися – хатнім пожитком, дітьми, згодою чи суперечкою, добрим словом, спогадом у цій хаті – все це, є нашою Берегинею.

Саме в хаті твориться людська доля, складаються пісні і легенди. Хата, як і людина, уміє плакати і усміхатися, вона може бути весела і сумна, пихата і доброзичлива. Все залежить від того, яка родина в ній мешкає. До рідної оселі завжди з’їжджаються діти, мов ті лелеки, які щовесни прилітають до свого гнізда.

Ось, і учні 6-Б класу Коропської ЗОШ І-ІІІ ст. імені Т.Г.Шевченка завітали на народознавчий аукціон «Українська хата», до віртуального українського народного житла, до прекрасної оселі, де завжди панують мир, спокій і злагода.

Дві команди «Паляниця» та «Січ» поповнили свої знання з краєзнавства відповідаючи на питання:

• Яким матеріалом у старовину вкривали дах? 
• Яку тварину першою впускали у новий дім? 
• Найсвятіше місце в селянській оселі?
• Що знаходилося в «красному куті» хати?
• Що зберігали наші предки у клунях або стодолах? 
• Яка давня слов’янська богиня опікувалася добробутом у домі, була його охоронницею?

^{Наталія Сіра, директор Мезинського музею}

Лялька-мотанка – це предмет української культури, який символізує благополуччя, добро та надію на краще, є сильним сакральним захистом.

Наші пращури виготовляли такі види ляльок-мотанок:

Ігрові (дитячі) – такі ляльки створювалися для забави дітей, що допомагали розвивати в малюків дрібну моторику та допомагали маленьким дівчатам відчути себе в ролі матері. До дитячих ляльок мотанок можна віднести й ті, в які обгорталась м’якушка хліба, що використовувалося в якості соски для немовлят.

Обрядові – цей вид ляльок застосовувався для особливих подій та свят, даючи їй відповідно назву: Вербна, Наречена, Масляна, Пасхальна тощо. Часто обрядові мотанки використовувалися під час весільних обрядів.

Обереги – оберіг лялька-мотанка мав захищати дітей та дорослих від злого духу, біди та хвороб. Такі витвори мистецтва створювалися для певних функцій: добробут та багатство, вагітність та здоров’я, злагода та щастя.

Створення мотанки в народі називають «кутанням», оскільки він дуже схожий на сповивання немовляти. Цей процес виконувався лише зі щирими почуттями та намірами і практично не змінився за останні кілька сотень років.

^{Наталія Сіра, директор Мезинського музею}