Мезинський археологічний науково-дослідний музей імені В. Є. Куриленка щиро дякує народному художнику України Віктору Івановичу Ковтуну за подарований портрет нашого земляка Олександра Колесника, який загинув, захищаючи Україну. На жаль, це вже шостий Герой, який не повернеться додому.
За кожним обличчям на портреті – людська доля, родина, мрії, спогади та любов до своєї землі.
Ці портрети – не просто мистецькі твори. Це образи людей, які назавжди залишилися частиною історії рідного краю.
Музей береже не лише речі – він береже пам’ять. І ми щиро вдячні за можливість зберегти цю пам’ять для майбутнього.
Окрема подяка – за передані музею каталоги художніх виставок. Вони також поповнять музейне зібрання та стануть цінним матеріалом для дослідницької роботи.
Наталія Сіра, директорка Мезинського археологічного науково-дослідного музею імені В.Є. Куриленка
Літо – це час активного відпочинку, нових відкриттів і змістовного дозвілля. Саме тому Мезинський національний природний парк традиційно долучається до оздоровлення учнівської молоді Понорницької громади, поєднуючи відпочинок дітей із пізнанням природи рідного краю та екологічною освітою.
Упродовж липня були організовані тематичні екскурсійно-творчі програми, головною метою яких стало створення умов для оздоровлення й відпочинку дітей, формування уявлення про традиційне природокористування, розвиток спостережливості, уміння бачити причинно-наслідкові зв’язки у природі та виховання екологічної свідомості й дбайливого ставлення до довкілля.
Програми включали екскурсії екологічними стежками парку, творчі заняття та екоігри, під час яких діти не лише знайомилися з природною спадщиною Новгород-Сіверського Полісся, а й розвивали власні творчі здібності.
Учасниками літніх заходів стали учні Деснянської та Крисківської гімназій, Авдіївського ліцею Понорницької громади, а це 134 учні 1–9 класів, серед яких 59 дітей вразливих категорій, та 19 педагогів, які супроводжували групи. Для дітей було проведено програми «Світ давніх тварин: стань мешканцем льодовикового періоду» та «Природа в кольорах», які допомогли школярам поєднати цікаве дозвілля з пізнанням історії природи, біорізноманіття та творчим самовираженням.
Такі ініціативи вкотре доводять, що Мезинський національний природний парк є не лише осередком збереження природної спадщини, а й важливою платформою для екологічної освіти, зміцнення здоров’я дітей, їхнього всебічного розвитку та формування відповідального ставлення до природи. Проведення літніх еколого-освітніх програм сприяє тому, щоб канікули школярів були не лише цікавими, а й корисними, залишаючи яскраві враження та бажання знову повертатися до мальовничих куточків Мезинського НПП.
Ще до того, як над Десною піднімається сонце, заплава вже прокидається. Спочатку ледь чутно шелестить очерет, потім над тихою заводдю стрімко пролітає рибалочка – синя блискавка над водою. Високо в небі кружляє лелека, а на мілководді нерухомо завмирає сіра чапля, терпляче чекаючи на свою здобич. Поруч із ними живе ще безліч мешканців, яких об’єднує одна домівка – велична річка Десна.
Саме у цей дивовижний світ занурилися учасники літньої екологічної школи «Дослідники Десни» під час заняття «Десна та її крилаті мешканці», що відбулося на території Хотинського природоохоронного науково-дослідного відділення Мезинського НПП.
Під час орнітологічної частини заняття юні природолюби дізналися про особливості життя коловодних птахів, зрозуміли, чому чисті водойми, старі дерева й заплавні луки є такими важливими для їхнього існування.
Під час заняття діти обговорили, чому вода є основою життя на Землі та яке значення для річкових мешканців мають її температура і прозорість. Юні дослідники дізналися, як ці показники впливають на стан водойми та чому чиста вода є необхідною умовою існування риб, птахів, безхребетних і багатьох інших живих організмів.
Не менш захопливою стала розповідь про мешканців Десни. Учасники заняття познайомилися з водомірками, молюсками та іншими дрібними безхребетними, дізналися про їхню роль у річковій екосистемі та про те, як за їхньою присутністю можна оцінити здоров’я водойми.
Усі результати спостережень учасники занесли до «Щоденника дослідника», а під час інтерактивних завдань закріпили здобуті знання. Наприкінці кожна дитина власноруч створила паперового лелеку – символ миру, дому, щастя й надії, який нагадуватиме, що любов до природи починається з уважного погляду, доброго серця та бажання берегти світ навколо себе.
Цей день ще раз довів: Десна – це не просто річка. Це живий світ, у якому вода, птахи, рослини й люди нерозривно пов’язані між собою. Птахи не знають державних кордонів – вони щовесни повертаються туди, де є чисті річки, тихі луки та безпечні місця для життя. І саме від нас залежить, чи почують наступні покоління навесні клекіт лелеки, спів солов’я та тихий плескіт чистої деснянської води.
