І цього разу розслідування було по-справжньому загадковим, адже юним слідопитам з детективного агентства «Натураліст» довелося шукати… куди зникла весна.
Крок за кроком «детективи» збирали докази приходу весни. З’ясували, чому навесні день стає довшим, яку роль для довкілля відіграє тала вода, чому так важливо берегти ніжні первоцвіти та які птахи першими повертаються з теплих країв. Не обійшлося і без важливого питання – чому людина повинна дбати про природу, яка нас оточує.
За кожен знайдений доказ «детективи» отримували частинку пазлу. Крок за кроком слідопити відновлювали картину подій, і зрештою всі фрагменти склалися у великий пазл, на якому з’явилася… весна.
І тоді стало зрозуміло: весна нікуди не зникла. Вона приходить туди, де людина живе в гармонії з навколишнім середовищем. Потрібно просто бути уважними, щоб помітити маленькі дива пробудження природи.
Саме так, через гру, пошуки та відкриття, юні дослідники вчилися головному – бачити, розуміти і берегти довкілля.
16 березня минає 15 років з дня смерті відомого археолога, дослідника краєзнавця – Василя Єлисейовича Куриленка.
Це була людина безмежної відданості своїй справі, щирої людяності та справжньої інтелігентності.
Усе своє життя він присвятив дослідженню історії та археології Чернігово-Сумського Подесення. Завдяки його наполегливій праці було створено один із найбільших сільських музеїв України – Мезинський археологічний науково-дослідний музей, що нині носить ім’я свого засновника. Також з його ім’ям пов’язане заснування історико-археологічного музею в смт. Короп.
Упродовж багатьох років дослідник відкрив і опрацював 24 археологічні культури, вивчав стоянку мисливців на мамонтів, дешифрував орнаменти мезинських браслетів. Його науковий доробок налічує десятки публікацій у наукових виданнях та періодичній пресі.
За вагомий внесок у розвиток науки Василь Єлисейович був нагороджений Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня та відзначений численними грамотами і дипломами.
Пам’ять про Василя Єлисейовича живе і сьогодні. У його колишньому робочому кабінеті у візит-центрі Мезинського національного природного парку створено музейну кімнату. Тут, як і колись, на столі лежать археологічні знахідки — мовчазні свідки історії, таємниці яких він прагнув розгадати все своє життя.
Життя Василя Єлисейовича Куриленка – це приклад справжнього наукового подвижництва.
Світла пам’ять про нього назавжди залишиться у серцях тих, хто знав його і продовжує його справу.