В експозиції Мезинського археологічного науково-дослідного музею імені В.Є.Куриленка представлена колекція кованих цвяхів.
Ковані цвяхи доби Середньовіччя – це ніби маленькі свідки великої історії. На перший погляд – проста річ, але насправді кожен такий цвях ніс у собі працю майстра, вогонь кузні й подих епохи.
У Середньовіччі цвяхи виготовляли вручну. Коваль брав залізний прут, розжарював його в горні та молотом на ковадлі надавав потрібної форми. Стрижень витягувався ударами, а голівка формувалася окремо – часто квадратна або багатогранна. Саме ця нерівність і асиметрія сьогодні допомагає археологам відрізнити ковані цвяхи від пізніших, фабричних.
Такі цвяхи були справжньою цінністю. Їх не забивали абияк і не викидали після розбирання будівель – навпаки, обережно витягували й використовували знову. У селах навіть існувала приказка: «Цвях дорожчий за дошку», що добре передає ставлення до металу в ті часи.
Цікаво, що форма цвяха часто залежала від його призначення. Довгі й масивні – для балок і стін, коротші з широкою голівкою – для дверей або покрівлі. Деякі цвяхи мали декоративні голівки, що виконували не лише практичну, а й естетичну функцію, підкреслюючи статус власника будівлі.
Сьогодні ковані середньовічні цвяхи – важливі археологічні знахідки. Вони допомагають датувати пам’ятки, відтворювати будівельні технології та краще зрозуміти повсякденне життя людей минулого. Маленький і, здавалося б, непомітний предмет відкриває перед нами цілий світ середньовічної праці, майстерності й ощадливості.
Наталія Сіра, директор Мезинського музею