Коли ми гуляємо луками, лісами чи болотами Мезинського національного природного парку, рідко замислюємося, що під ногами та на стовбурах дерев розгортається цілий мікросвіт. Мохи — невеликі, але надзвичайно важливі мешканці екосистем.
Зауважимо, що загалом бріофлора Мезинського національного природного парку має свої особливості й помітно відрізняється від типової поліської. Тут майже відсутні торфові мохи, зате дуже різноманітні інші групи — насамперед мохи родин поттієвих і брієвих. Вони добре почуваються на відкритих ділянках: на лесових і крейдяних схилах, сухіших остепнених пагорбах, а також у місцях, змінених діяльністю людини.
Вивченням цих рослин займається окрема галузь ботаніки — бріологія. Вона досліджує будову, життєві цикли, класифікацію та екологію мохоподібних, розглядаючи їх як вищі спорові рослини з надзвичайно важливими екологічними функціями. Як наука бріологія сформувалася ще у ХІХ столітті завдяки працям Й. Гедвіга, В. Гофмейстера, К. Гебеля та інших учених.
Історія вивчення мохів Лівобережного Полісся починається ще наприкінці ХІХ ст. Перші відомості з’явилися в роботах І. Плутенка (1871), В. Монтрезора (1886), О. Покровського (1892). У ХХ ст. бріологічні дослідження тут продовжили такі знані ботаніки, як Д. К. Зеров (1924, 1928, 1932, 1964), Г. Ф. Бачурина (1970, 1972). Значний внесок зробив М. Ф. Бойко, який у 1972–1975 роках, працюючи над кандидатською дисертацією, встановив 241 вид мохоподібних Лівобережного Полісся.
Безпосередньо територія сучасного Мезинського НПП потрапила у поле зору бріологів у 1981 році. Саме тоді тут працювала Л. Я. Партика у складі експедиції Інституту ботаніки Академії наук. Її дослідження стали першими цілеспрямованими спостереженнями мохоподібних цієї території — було зафіксовано 33 види.
Новий етап вивчення мохів Мезинського НПП пов’язаний з ім’ям В. М. Вірченка, який відвідував парк у 2008 (разом з І. О. Дудкою) та 2009 (разом з М. П. Придюком). Опрацювання власних зборів і матеріалів Л. Я. Партики дозволило науковцю встановити вже 116 видів мохоподібних: один вид антоцеротів, 12 – печіночників і 103 види справжніх мохів. https://www.botany.kiev.ua/doc/moxu_2014.pdf
Особливо цінним є те, що саме в Мезинському парку були виявлені нові та рідкісні для регіону й України види, серед яких лейоколея різноборідкова, грімія беззуба та полія виводкова. Це ще раз підкреслює наукову унікальність парку та важливість подальших досліджень його природних комплексів.
Підготував Едуард Пилипенко за матеріалами Літописів природи Мезинського НПП