З–поміж найбільших зимових свят чи не найвеселішими та найочікуванішими були українські вечорниці (день Андрія, 13 грудня), коли, за українським звичаєм, сільська молодь збиралася в одній хаті на так званих «великих» вечорницях, влаштовуючи там усілякі забави.
Де панує неповторний дух жартів та веселих пісень, де ллється повноводною рікою мелодійна українська пісня, де парубки силою міряються, а дівчата, наче квіточки, мліють від задоволення приготування вареничків та вишивання, там проходять зимовими вечорами веселі українські вечорниці.
З метою відтворення народного обряду у філіалі Мезинського археологічного науково-дослідного музею проведено українські вечорниці для учнів 9-11 класів Деснянської ЗОШ І-ІІІ ст.
Це було свято народної мудрості та української народної пісні, бо які ж вечорниці без неї – милої, веселої, дорогої нам з дитинства – української народної пісні.
Веселі конкурси, чарівне ворожіння – усе дарувало радість. Головною грою вечорниць була Калита – великий корж з білого борошна. Його підвішували на стрічку, кожен парубок намагався якнайвище підстрибнути, аби вхопити зубами Калиту, в той час як «вартовий-калитинський» смикав за стрічку, щоб частування не можна було дістати. Долучилися до цієї жартівливої гри всі бажаючі присутні.
Учасники свята постарались на славу! Ніби розсунулись рамки часу і присутні поринули у старі добрі часи, коли молодь збиралася напередодні Святого Андрія на веселі вечорниці…
