Так уже склалося в народі, що змії та жаби у багатьох викликають страх або огиду. А ще існує чимало забобонів про них. Та насправді це лише наслідок незнання.
Відкриває завісу потаємного життя земноводних (амфібій) і плазунів (рептилій) наука герпетологія — розділ зоології, що досліджує їх поширення, чисельність, поведінку та роль у природі.
На території Мезинський національний природний парк від поодиноких спостережень наприкінці 1990-х років герпетологічні дослідження переросли у системний моніторинг. Основний внесок у вивчення герпетофауни зробила кандидат біологічних наук, науковий співробітник Інститут зоології імені І. І. Шмальгаузена НАН України Інна Коцержинська, яка започаткувала системні обліки та аналіз факторів середовища.
Вона проводила польові дослідження у 2001–2003, 2008–2011 та 2025 роках, охопивши типові біотопи парку: ліси, луки, болота, заплаву Десни, озера, ставки, осушувальні канали й тимчасові водойми.
Окремі відомості про земноводних і плазунів регіону містяться також у працях Вобленка та співавторів (2001), Панченка та ін. (2003).
— «Тож скільки видів мешкає у Мезинському НПП?» – запитаєте ви.
— Відповідаємо!
За результатами досліджень встановлено, що герпетофауна парку представлена 19 видами давніх і надзвичайно цікавих тварин: 12 видами земноводних і 7 видами плазунів. Більшість із них перебуває у стабільному стані.
Найчисельнішими є гостроморда жаба, зелені жаби, прудка ящірка та звичайний вуж. Водночас зелена ропуха, кумка, звичайний і гребінчастий тритони, живородна ящірка, мідянка, гадюка та болотяна черепаха належать до малочисельних і рідкісних видів.
Отож кожна весняна пісня жаб, кожен слід ящірки на піску чи тихий рух вужа біля води – це не просто природна деталь, а частина великої наукової історії Мезинського парку.
Підготувала Алла Наливайко за матеріалвми Літописів природи Мезинського НПП