Категорія: Головна

        Вишивка – це мабуть найулюбленіше народне мистецтво оздоблення тканини візерунками з використанням різних видів голок. Ця форма роботи, як правило, має вільний стиль і містить у собі інформацію щодо віри, обрядів, звичаїв, культури народу.
   

        У Новгород-Сіверському районі білими та червоними нитками вишивали узори лічильною гладдю. Найчастіше прикрашали такий елемент одягу, як сорочка. Часто на одній сорочці біля полика шили червоні орнаменти, на підопліччі – білі.       

        З початку ХХ століття поєднання червоного та чорного кольорів стало пануючим на Чернігівщині, у першу чергу, у вишивці хрестиком. Ймовірно, під впливом червоних кролевецьких рушників у Коропському, Сосницькому, Борзнянському районах на початку ХХ століття побутували «красні» рушники з червоної бавовняної тканини з вишивкою, виконаною білими в поєднанні з синіми або жовтими нитками. Інколи смужки червоної тканини пришивали до кінців рушників.

        Тож не уявляємо ми батькiвської хати без прикрас: вишиванок i рушникiв, витворiв народного мистецтва. Саме з батькiвської хати починається пiзнання свiту. Бiлi стiни, бiла стеля – неначе витканi з маминого полотна. Сонячні промені ллються через вiкна i вiд того на стiнах виграють розгаптованi квiтами рушники, розпростерли крила, немов пiвники, на рушниках горять кетяги калини, золотистi китички хмелю звисають з рушникiв до самого столу i пахнуть хлiбом. А чи в кожному домi зараз є вишиванка, вишиваний рушник?

        Той, хто пам`ятає минуле, має чимало шансів не помилитися у майбутньому. Варто зберігати своє коріння та свої ремесла. Тому давайте вишивати.

Алла Наливайко, заст.нач.від.еколого-освітньої роботи та рекреації,
Наталія Сіра, директор Мезинського музею

       Україна для кожного з нас не просто земля, де ми народилися, де жили наші предки. Вона є цілим світом звичок, уявлень і почуттів, які ми сприймаємо з дитинства. Наша держава сформувалася внаслідок довгого розвитку і має багате історичне минуле. Символіка – своєрідна візитна картка країни. Історично склалося так, що кожна країна має свої державні та народні символи.
        З нагоди Дня Української Державності фахівці парку провели еколого-патріотичний захід про народні символи-рослини для учнів Деснянської гімназії.  Діти слухали легенди, вірші, розгадували загадки, пригадували прислів’я та приказки про калину, вербу, тополю, барвінок, мальви. А виконуючи завдання вікторини, учні з’ясували, що рослини-символи здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі. На завершення виготовили вінок, який є символом-оберегом нашого народу.

З вірою в перемогу і майбутнє процвітання нашої Держави!

Лариса Подоляко,
провідний фахівець з екологічної освіти

       У гніздах білого лелеки найчастіше буває від 2 до 4 пташенят. 5 – рідко. Та в Мезині мабуть благодать, бо тут і гнізд найбільше (15, з них з приплодом 12), і рекордне сімейство підросло. Цьогорічний облік чисельностi бiлого лелеки встановив, що на території Мезинського НПП виросло 124 пташенят.
В ході обліку зібрана інформація про кiлькiсть гнiзд з успішним гніздуванням лелек – їх 55, та числом пташенят у них (всередньому приплід 1 гнізда – 2 пташенят).
       Нажаль, цьогоріч є й зруйновані та покинуті гнізда. До прикладу, в Радичеві після липневої негоди в одному з гнізд залишилося одне пташеня, а з іншого, поруйнованого зливою, випало двоє лелеченят, які вигодовуються місцевою сім’єю. Відмічено гніздо в Деснянському, де лелеки селилися, але пташенят не було.
       І все ж сподіваємось, що народний улюбленець згідно старого народного повір’я й надалі приноситиме щастя в двори і села Новгород-Сіверського Полісся.   

Фахівець Мезинського НПП,
Наливайко Алла