Свято Маковія в Мезинському музеї провели весело: товкли мак, ліпили вареники по-мезинськи та створювали букетики-обереги

       Вареники – це вся різноманітність України загорнута в ніжні обійми пшеничних полів. Чому так, запитаєте ви? Все дуже просто. Всім відомо, що вареники можуть бути як основною стравою так і десертом. Але мало хто замислюється, що вони представляють традиції і культуру кожного регіону нашої Батьківщини.
       Зварені на пару чи у воді, з карпатськими грибами чи азовською рибою, а може поліською картоплею та шкварками, ну і, звісно, куди ж без всього ягідного багатства української землі. Впевнені про вареники зі смальцем і борошном ви точно не чули, а саме вони є традиційними для Сіверщини. Етнографи говорять про тридцять начинок для вареників. Ми вважаєм, що їх набагато більше. А які начинки робите саме Ви?
       Отож, ми вирішили перевірити своє вміння кулінарів, та відтворити одну зі страв, яку в давнину дарували на весілля чи родини. Вареники з маком часто готували 14 серпня, та й не дарма, бо в народі це православне свято називають Маковієм. Та не все так просто, щоб зробити макову начинку треба добре попітніти. Ви колись товкли мак в ступі? Ні! Тоді дивіться як це робимо ми.

       На свято Маковія робили також «маковійчики» – це букетики з квітів, у яких чітко виднілися головки маку. Вони освячувалися у церкві й клалися вдома за ікони. За таким ритуалом, вважали наші предки, все на наступний рік буде квітувати і дасть гарний врожай. Мак в українців слугував ще й символічним захистом від темних сил, тому в кожного в хаті був «маковійчик». Разом з дітьми ми вирішили зібрати і для себе по магічному букетику.
       Свято Маковія провели весело: товкли мак, ліпили вареники та створювали букетики-обереги. Головне, що все дійство відбувалося під звуки дитячого сміху та веселих розмов. За це, сьогодні, ми дякуємо Богу та Збройним силам України. Та, звісно, всім людям, які на своїх місцях наближають нашу перемогу.

       Вивчайте, оберігайте та відтворюйте наші традиції задля збереження культурного коду України!

Людмила Науменко, фахівець Мезинського музею

Колорадський жук – небезпечний шкідник картоплі та помідорів

        В Україні ця комаха сімейства листоїдів та інших галенових рослин залишається найнебезпечнішим шкідником картоплі та помідорів. За одне літо самка колорадського жука може дати 3 покоління, що становить 80 млн. особин, які здатні знищити 100 тис. кущів картоплі на площі 2 га.
        Цікаві факти про колорадського жука:
• колорадський жук був відкритий американським натуралістом Томасом Сейем в 1824 р. ;
• його батьківщиною є Мексика. Отримав він свою назву після того як знищив картопляне поле в штаті Колорадо (США) в 1859 р. ;
• 1876 – 1877 роках з вантажем поширився по Європі;
• 1947 р. – в СРСР;
• лише одна самка колорадського жука може стати осередком поширення колорадських жуків;
• живе колорадський жук 1-3 роки;
• при наближенні небезпеки колорадський жук прикидається мертвим;
• на його тілі накопичується токсичні речовини, тому колорадського жука майже ніхто не їсть.
         Окрім цієї корисної інформації покошицькі школярі дізналися й про способи боротьби з цим небезпечним шкідником під час чергового засідання літньої екологічної школи.

Пилипенко.Е.В., інженер з рекреаційного благоустрою 1 кат.

Гра-подорож – один із цікавих методів пізнання довкілля

       Літо в Мезинському НПП – це пора пахучого деснянського різнотрав’я. Саме тому в літній час, як ніколи, стають актуальні знання про лікарські рослини нашого краю.  
        Про рослини, які використовували наші бабусі, та рослини, які використовуємо ми, дізнались дітки підчас гри-подорожі «Захоплюючий світ лікарських рослин» у візит-центрі Рихлівського ПНДВ. Встигли перевірити свої знання та активно провели час. А от справжнім відкриттям для підростаючого покоління став той факт, що тварини теж добре знаються на лікарських рослинах та давно призвичаїлись до зеленої аптеки.

            Тож бережіть природу, цінуйте її унікальність і неповторність у всіх її проявах!

Людмила Науменко, фахівець Мезинського НПП