Категорія: Головна

       21 березня до Міжнародного дня ляльки в Мезинському археологічному науково-дослідному музеї імені В.Є. Куриленка  діти ознайомилися з особливостями та традиціями створення ляльки-мотанки, а також кожен виготовив власний оберіг.
        Лялька супроводжує людину від самого народження.
       З історичних джерел відомо що перші прототипи мотанок на території України з’явилися на  Мезинській стоянці. Древні ж греки використовували такі ляльки як жертву для свого пантеону богів. Мотанки в різних варіаціях зустрічаються в багатьох світових культурах.
        Мотанка завжди була символом добра, достатку, світлої надії, благополуччя та мала сильний сакральний сенс. Спочатку, лялька-мотанка з’явилася як атрибут обрядів, потім стали з’являтися мотанки-обереги і лише згодом така лялька стала ще й іграшкою для дітей.
        Українськa мотанка – це ошатно вдягнена та оригінально прикрашена лялька. За повір’ям, саме вона берегла сімейний затишок, добробут та захищала від злих сил.
        Створення мотанки в народі називають «кутанням», оскільки він дуже схожий на сповивання немовляти. Цей процес виконувався лише зі щирими почуттями та намірами і практично не змінився за останні кілька сотень років.

Сіра Н.П.,
директор Мезинського археологічного
науково-дослідного музею ім. В.Є. Куриленка

Остання зима для нашої держави була «найтемнішою» та «найхолоднішою» за всі роки незалежності. Та за вікном вже місяць березень. Сонечко високо, а тому пригріває все тепліше.  Чарівниця весна вступає в свої володіння. Та і в оселі вже не сидиться, особливо дітлахам. Тож сонячної суботньої днини покошицькі школярі з працівником Мезинського НПП вирушили до весняного лісу, щоб на власні очі побачити як оживає природа.

Зустріч проходила у веселій ігровій формі, та й свіже весняне повітря зробило свою справу. Почуття голоду малеча з задоволенням втамувала українськими національними продуктами – салом та цибулею, скуштували цілющого березового соку. Та, найголовніше те, що окрім гарного настрою та позитивних емоцій діти отримали корисний багаж знань про орієнтування на місцевості за допомогою природніх орієнтирів.

Бажаємо, щоб кожен із нас якнайшвидше отримав можливість відвідати ліс та насолодитися його красою в мирній щасливій Неньці-Україні.

 Едуард Пилипенко,

інженер з рекреаційного благоустрою 1 категорії            

    Ліщина і вільха – це перші рослини, що квітують в наших умовах. Запилюються вони вітром, тому важливо, щоб цвітіння відбулося до розпускання листя – менше перешкод для перенесення пилку.
Ліщина і вільха – однодомні рослини, тобто на одній рослині формуються і чоловічі, і жіночі квітки. Жіночі квітки непомітні та знаходяться у пазухах бруньок, а чоловічі квітки зібрані у «сережки».
     Пилок вільхи як і пилок ліщини є одним із джерел алергії. Оскільки пилок часто присутній в повітрі у вигляді суміші з пилком берези, ліщини, граба та дуба, і вони мають схожі фізико-хімічні властивості, важко виокремити їх окремі ефекти. У Європі пилок цих дерев є другою за поширеністю причиною алергічних станів після пилку трав.

     Цікавинки про вільху:

•    Рід вільха нараховує в світовій флорі 30 – 40 видів. На території Мезинського НПП найбільш поширена вільха сіра, а вільха чорна зустрічається набагато рідше.
•    Зростає вільха у вологих місцях: на лісових низинних болотах, по берегах річок, біля джерел.
•    Найдавніший пилок вільхи знайдено в Північній Богемії (Чехія), що має вік 58 мільйонів років!
•    На коренях вільхи утворюються кореневі бульбочки – вузлуваті, світло-коричневі нарости розміром з кулак. В цих наростах живуть бактерії, що можуть засвоювати азот з повітря і робити його доступним для дерева. Вільха, у свою чергу, забезпечує бактерію цукрами, які вона виробляє шляхом фотосинтезу. В результаті цих взаємовигідних стосунків вільха покращує родючість ґрунту, де вона росте. Тому вільха і кропива, яка полюбляє ґрунт багатий на азот, часто ростуть разом.
•    Деревина вільхи – традиційний матеріал для копчення риби та м’яса. А вугілля з неї використовували для виготовлення пороху і креслярських приладів. З кори вільхи виготовляли чорну, червону і жовту фарбу для тканин, хутра та шкіри.
•    Листя вільхи, липке на дотик, стелили на підлозі в домівках для затримання бліх.
•    Вільха є цінною лікарською рослиною. Вільхові «шишечки» застосовуються при хворобах шлунково-кишкового тракту та як кровоспинний засіб.

Цікавинки про ліщину:

•    Рід ліщина нараховує в світовій флорі близько 20 видів. В нашій місцевості поширена ліщина звичайна.
•    Ліщина найчастіше зростає в підліску листяних та мішаних лісів на родючих ґрунтах.
•    Наукова назва ліщини «avellana» походить від міста Авелла в Італії і була вибрана Карлом Ліннеєм з праці німецького ботаніка Леонгарта Фукса, що називав цей вид «дикий горіх Авелли» («Avellana nux sylvestris»). Сам же Л. Фукс взяв цю назву з «Натуральної Історії» римського вченого Плінія Старшого (І ст. н.е.).
•    Ліщина відіграє важливу роль в лісах. Горіхи полюбляють багато звірів та птахів, як от олені, дикі свині, соні, миші, білки, сойки. Принаймні 21 вид грибів утворює симбіотичні зв’язки з ліщиною.
•    На коренях ліщини найчастіше паразитує ранньоквітуча рослина – петрів хрест лускатий.
•    Ліщина здавна збирається і культивується людиною. Шкаралупа горіхів відома з багатьох поселень доісторичних людей.
•    Виведено багато сортів (наприклад, фундук – великоплідна ліщина), в тому числі і декоративних. Форми ліщини з викривленими вузлуватими стеблами та гілками в Європі отримали назву «штопор-ліщина» чи «палиця Гаррі Лаудера», також є плакучі форми та сорти з пурпуровим листям.

Лариса Подоляко,
провідний фахівець з екологічної освіти