Мезинський національний природний парк

Вертячки (Gyrinidae) – це родина водяних жуків, які більшість часу проводять, ковзаючи по поверхні води. Проте в разі небезпеки вони здатні миттєво пірнати на глибину. Ці жуки мешкають як у стоячих, так і в проточних водоймах. Вони надзвичайно стрімко рухаються по водяній гладі, описуючи швидкі кола та спіралі. Іноді вертячки роблять перепочинок на плавучих листочках або каменях, що виступають із води.

Цікавий факт про пірнання: попри те, що вертячки чудово пірнають, під водою їм доводиться міцно триматися за рослини чи ґрунт, адже вода постійно виштовхує їхні легкі тіла на поверхню.

Командні мисливці: зазвичай вони збираються в чисельні групи (часто з кількох різних видів), що значно полегшує їм пошук здобичі.

Раціон вертячки – справжні санітари водойм, вони живляться живими та мертвими комахами, які потрапили на поверхню води. Спостерігати за їхнім калейдоскопічним танцем на воді – справжнє задоволення!

^{Лариса Подоляко, фахівець з фенологічного моніторингу}

Фахівці Мезинського національного природного парку провели для дітей екологічну майстерку. Малеча знайомилася з різнотрав’ям нашого краю та опановувала традиційне плетіння з природних матеріалів.

Вплітаючи стебло за стеблом, юні майстри поєднували пахучі квіти, духмяні трави та сонячний настрій. Завдяки старанням та фантазії кожної дитини утворилися дивовижні, неповторні фітокилимки, які тепер зберігатимуть тепло та аромати літа у їхніх домівках.

Дякуємо учасникам за творчість та любов до природи!

^{Лариса Подоляко, пр. фахівець з екоосвіти}

У процесі промислової діяльності людини у води озер, річок, морів, та океанів потрапляє величезна кількість неочищених промислових та комунальних стоків, змиваються добрива з полів, дуже частими стали витоки нафти з транспорту, що її перевозить (особливо в умовах нинішньої війни). Чи не найбільшою загрозою, спричиненою діяльністю людини, є накопичення побутового сміття (пластик та інші відходи), що призвело до глобальних критичних наслідків у водах світового океану.

Все вище перераховане призводить до таких негативних наслідків як для природи так і людини:   

• Цвітіння води: надлишок добрив викликає бурхливий ріст водоростей, які виділяють мало кисню та призводять до задухи риби.
• Загибель живих організмів: токсини й важкі метали накопичуються в рибі та рослинах, руйнуючи цілі екосистеми.
• Інфекційні хвороби: брудна вода переносить бактерії та віруси, що викликають холеру, дизентерію та гепатит.
• Хронічні недуги: важкі метали й отруйні хімікати у воді шкодять ниркам, печінці та можуть спричинити рак.

Саме цій проблемі було присвячене одне із занять літньої еколого-освітньої школи «Дослідники природи», проведене фахівцем Мезинського НПП з покошицькими школярами. По завершенню заходу діти прийшли до висновку, що треба берегти воду: ту, що тече з крана, в маленькому струмочку та ставку, в річці та озері, в морі та океані. Саме тоді у світі зменшиться кількість природних катаклізмів. А всім нам не слід забувати народну мудрість: «Не плюй у криницю – знадобиться води напитись», а то буде «Води – хоч топитись, та нема де напитись».

^{Едуард Пилипенко, інженер з рекреаційного благоустрою 1 кат.}