7 липня – День працівника природно-заповідної справи

Указом Президента України від 18 серпня 2009 № 629 7 липня було визначено – Днем працівника природно-заповідної справи.
Цей день для професійного свята обрано невипадково, адже цей день асоціюється зі святом Івана Купала, присвяченим загадковим і чудодійним силам природи та легендам про квітування папороті.
Символом свята щороку слугує один з видів папороті, квітка якого, за легендою, має чарівні властивості. Цього року символом обрано одну з найбільш рідкісних папоротей України – Міхурницю судетську (Cystopteris sudetica A.Braun et Milde). Ця ніжна рослина зростає лише у кількох місцях Карпат і основною загрозою для її існування є руйнування біотопів людиною.
Завдяки зусиллям фахівців, науковців та природоохоронної громадськості, станом на 1 січня 2020 року в Україні збережено 8512 територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальна сума площ яких становить 4,418 (фактична площа 4,085 млн. га), що становить 6,77% площі країни, а також морський заказник «Філофорне поле Зернова» площею 402,5 тис. га. У складі природно-заповідного фонду 5 біосферних заповідників, 19 природних заповідників, 52 національних природних парки. Серед них і Мезинський національний природний парк – один з десяти найбільших об’єктів природно-заповідного фонду України.
Протягом останнього року відбувся ряд подій у заповідній справі. Кількість об’єктів та територій природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення збільшилась на 116, загальною площею 94224,2 га, зокрема прийнято укази Президента України про створення національного природного парку «Кремінські ліси» в Луганській області, ландшафтних заказників «Мурав’ївський» в Чернігівській області, «Озеро Картал» та «Озеро Кагул» в Одеській області. Найбільше площа природно-заповідного фонду за останній рік збільшилася у Рівненській, Херсонській та Закарпатській областях.
Від імені Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України закликаю приєднатися до відзначення Дня працівника природно-заповідної справи і зробити все можливе для збереження рідної природи та нашої перлини – Мезинського парку.
«Збережемо природу – збережемо Україну!»

                                                             Н. В. Симоненко
                                                             директор Мезинського НПП

 

Щоб не дошкуляли комахи

Зважаючи на те, що комахи поширені скрізь, а їхня чисельність взагалі не піддається обрахунку, то, природно, що людина стикатиметься з ними на кожному кроці. Не кожна зустріч з комахами несе радість. Тому потрібно знати як звести до мінімуму неприємні враження від спілкування з «шестиногими агресорами».
Найбільше неприємностей приносять кровосисні комахи.  Переважно це представники ряду Двокрилі: комарі, мошки, мухи-жигалки, ґедзі.  Крім неприємних вражень від укусу, кровососи переносять інфекційні (зараження організму хвороботворними мікробами) та інвазійні (зараження організму тваринами-паразитами) хвороби. Хто ж вони такі? Як захистити себе від них?
КОМАРІ. 1500 видів складають родину Кровосисних комарів. Зустрітися з комарами можна скрізь, крім безводних пустель, бо для їхнього розвитку потрібна вода. Личинки комарів живуть у воді, живляться органічними рештками (перегнившими залишками рослин та тварин).
Всіма «принадами» комариного пекла ми зобов’язані їх жіночій половині, яка не може відкласти яйця не насмоктавшись крові. «Комарі-мужики» живляться нектаром і ніякої шкоди не приносять. Самиця смокче кров всього 3 – 5 раз, іноді до 10, але кожен раз випиває крові вдвічі більше своєї ваги! В пошуках крові самки пролітають до 200 м. Як же комарі знаходять свою жертву? В основному по запаху та за теплом, яке виділяє наше тіло. Виявивши поживу комариха подає особливий писк, кличучи подруг. Найбільш активні комарі в сутінках. При швидкості вітру 4 – 5 м/с вони літати не можуть.
Прийнято ділити комарів на малярійних та не малярійних. В чому їх різниця? Малярійні комарі відносять до роду Анофелес, коли вони сидять, то тримають, піднятим черевце. В нашій місцевості також поширені, але немає самого збудника малярії – малярійного плазмодія. Тому укус малярійного комара на Поліссі не викличе малярії. Загалом, комарі переносять 20 видів хвороб: крім малярій, декілька видів енцефаліту, туляремію, сибірську язву та інші. Але для того щоб стати перенощиком хвороби, комару потрібно напитися крові у хворої тварини чи людини.
МОШКИ. Всього в світі налічують 900 видів мошок. Личинки мошок живуть в проточній воді. Від якості води залежить «характер» майбутніх мошок: якщо вона багата поживними органічними речовинами, то дорослі комахи в більшості випадків не потребують крові, і навпаки. Кров їм потрібна, як і комарам, щоб дозріли яйця в самок.
Мошки – найбільш злі та надокучливі денні кровососи. Після укусу на тілі з’являється почервоніння, виникає сильне свербіння, розвивається набряк. При численних укусах може розвинутися отруєння організму: з’явитися головний біль, підвищиться температура тіла.
ҐЕДЗІ. В російській мові ґедзів називають «слепень», не путайте з оводами – паразитичними мухами, дорослі особини яких не живляться, а личинки паразитують в шлунку, під шкірою або в носоглотці великої рогатої худоби та коней. Ґедзі – крупні мухи (від 6 до 30 мм), укуси яких дуже болючі та викликають набряк. В світовій фауні налічується до 3000 видів. Найбільш надокучливі вони в сонячні жаркі дні біля води. Самиці відкладають від 300 до 900 яєць у воду. Личинки розвиваються до 10 місяців. Самиці ґедзів живуть 22 – 25 днів, самці – 10 – 12 днів.
МУХИ-ЖИГАЛКИ. В народі є повір’я, що в кінці літа мухи, відчуваючи осінь та загибель, звіріють та починають боляче кусатися. Але кусаються не надокучливі кімнатні мухи, а мухи-жигалки, які з’являються в серпні і дуже схожі на кімнатних мух. Укуси їх дуже болючі. Найбільше їх біля тваринницьких ферм, на вигонах, пасовищах. Активні вдень.
Що ж робити щоб звести до мінімуму неприємності від кровосисних комах? Основні заходи боротьби – це репеленти та захисний одяг. Репеленти – це речовини, які своїм запахом відлякують комах. Найбільш розповсюджені – диметилфталат та диетилфталат. Треба знати і правила користування репелентами. Не можна його наносити на шкіру товстим шаром або втирати. Препарат не повинен потрапити в очі, ніс, рот, на пошкоджені ділянки шкіри. При користуванні аерозолем спочатку зволожать долоню, а потім злегка змащують шкіру обличчя. При появі перших ознак подразнення шкіри репелент негайно змити теплою водою з милом (не застосовувати мочалки та щітки для його видалення) і більше їм не користуватися, бо викличе алергічну реакцію. Ефективність репеленту залежить від погодних умов та фізичного навантаження на людину. Як репеленти можна застосовувати й природні речовини. Анісова та гвоздичні олії зовсім не шкідливі для шкіри, тому їх застосовують навіть для дітей, але діють вони не довго.
До захисного одягу відносять накомарники – подібні до шапок бджолярів, але в сітки чарунки дрібніші. Сам одяг повинен бути світлого, але не яскравого кольорів, щільний, але повинен пропускати повітря та вологість від тіла. З цим добре справляється бавовняна тканина.
Але все ж Вас покусали. Що робити?
1. 1/2 чайні ложки харчової соди на 1 склянку води, знімає всі неприємні симптоми;
2. змазати укушене місце соком календули (нагідки);
3. свербіж можна зняти й розчином нашатирного спирту: 1/2 чайні ложки на 1 склянку води. До речі нашатирний спирт добре допомагає і при укусах ос, джмелів, бджіл та мурашок, бо основу їхньої отрути складає мурашина кислота. Завдяки реакції нейтралізації знімається біль і набряк буде менший.
Сподіваюсь ці поради допоможуть Вам влаштувати свій відпочинок на природі більш комфортно. 
                                                                  Назар Назаров, молодший
                                                                  науковий співробітник

В об’єктиві – рослинний світ екостежки «Під Деснянськими кручами»

На екологічній стежці «Під Деснянськими кручами» під час експедиційного виходу працівники Мезинського НПП вивчали судинні рослини, їх фенологічні фази, практичне значення, можливості застосування. Напередодні свята Івана Купала особливу увагу звернули на представників папоротеподібних, зокрема популяцію орляка звичайного. Було опрацьовано «інформаційне дозування» щодо наповнення маршруту екскурсій для різних вікових груп відвідувачів. При цьому особливо виділяли квітучі рослини в даний час та види різних біотопів.
                                          Юрій Карпенко, к.б.н., доцент,
                                          начальник науково-дослідного відділу
                                          Мезинського НПП