Оселя – хата, вірний друг людини від народження і до останніх днів життя. Недаремно кажуть: «Мій дім – моя фортеця»!
Усе, що ми нажили, що надбали від батьків та дідусів, чим збагатилися й освятилися – хатнім пожитком, дітьми, згодою чи суперечкою, добрим словом, спогадом у цій хаті – все це, є нашою Берегинею.
Саме в хаті твориться людська доля, складаються пісні і легенди. Хата, як і людина, уміє плакати і усміхатися, вона може бути весела і сумна, пихата і доброзичлива. Все залежить від того, яка родина в ній мешкає. До рідної оселі завжди з’їжджаються діти, мов ті лелеки, які щовесни прилітають до свого гнізда.
Ось, і учні 6-Б класу Коропської ЗОШ І-ІІІ ст. імені Т.Г.Шевченка завітали на народознавчий аукціон «Українська хата», до віртуального українського народного житла, до прекрасної оселі, де завжди панують мир, спокій і злагода.
Дві команди «Паляниця» та «Січ» поповнили свої знання з краєзнавства відповідаючи на питання:
- Яким матеріалом у старовину вкривали дах?
- Яку тварину першою впускали у новий дім?
- Найсвятіше місце в селянській оселі?
- Що знаходилося в «красному куті» хати?
- Що зберігали наші предки у клунях або стодолах?
- Яка давня слов’янська богиня опікувалася добробутом у домі, була його охоронницею?
Наталія Сіра, директор Мезинського музею