Поезія – це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
(Ліна Костенко)
Всесвітній день поезії — свято, яке відзначається щороку 21 березня (у день весняного рівнодення). Встановлено 1999 року ухвалою 30 сесії ЮНЕСКО. Уперше відзначено 21 березня 2000 року у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.
«Поезія, — йдеться у рішенні ЮНЕСКО, — може стати відповіддю на найгостріші та найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї якомога більше широку суспільну увагу».
Основна мета Всесвітнього дня поезії — дозволити невеликим видавництвам, які несуть поезію в маси, заявити про себе як можна голосніше. Крім того, представники ЮНЕСКО вважають, що поезія була і залишається найважли-вішою частиною сучасного мистецтва. Тому людство повинно навчитися цінувати поетичні рядки і знаходити в них справжнє багатство.
Всесвітній день поезії — це ще й нагадування всім сучасникам про великих поетів, які своїм твердим словом впливали на долі цілих держав і завжди були в пошані. Завдання поезії — розтривожити душу, примусити людину відгукнутися. Це нематеріальний, але цілком відчутний дотик. Поезія може віднайти сховані у кожному з нас глибини. Творчість поета саме і полягає у тому, щоб знайти новий, неповторний, ніким ще не випробуваний спосіб поєднання слів, який може вразити читача, знайти шлях до його душі і залишити у ній слід. Змінити щось у людині назавжди. Справжня поезія — безсмертна. Уся історія людства показує, що поетичне слово йде поруч із людиною.
Село Мезин багате на талановитих людей. Саме тут народилися поети Володи-мир Максимович Пилипець та Григорій Павлович Шумейко.
Шумейко Григорій Павлович народився 27 жовтня 1949 року.
У армії почав писати перші пісні та виконувати твори інших авторів.
І незабаром став лауреатом конкурсу патріотичної пісні, виконуючи власний твір “Завещание”.
Живе в місті Свободний (Амурська обл.) вже понад 30 років. Саме тут на початку перебудови в газеті «Зейські вогні» було вперше опубліковано його вірші.
Перша збірка віршів Григорія Шумейко “Песок на зубах” побачила світ 1989 року.
Про цю людину у Свободному знає і старий і малий. Учбові заклади міста із задоволенням запрошують його на уроки, де Григорій Павлович виконує свої твори. На сьогоднішній день друкується в місцевій міській і амурських облас-
них газетах. Член Союзу письменників Росії. Григорій Павлович Шумейко — постійний автор газети «Зейські вогні».
Його знають як в області, так і за її межами, де він видав 23 книги і збірки. Григорій Павлович двічі ставав лауреатом міської літературної премії імені Петра Комарова (у 1997 і 2009 роках).
Його погляди на події, що відбуваються в країні і світі, завжди цікаві читачам.
Деякі із збірок відомого земляка, подаровані ним же Василю Єлисейовичу Куриленко, зберігаються в музеї.
Володимир Максимович Пилипець народився 16 вересня 1946 року.
Володимир, будучи школярем, чи не кожного дня приходив до археологів, які чаклували над долинами і глибинами, допомогав їм, шукав першу людину і перше поселення, став причетним до великих відкриттів, вдумливо проникався неповторністю тих стежинок і доріг, по яких ходив, тих полів і дібров, які давали фізичну і духовну снагу.
Віршувати починав іще в школі, але лише для себе, а не на суд людський.
З 1964 року проживає в Чернігові. Випускник Чернігівського політехнічного інституту.
Працював на Чернігівському заводі «Металіст» – слюсарем, майстром виробництва, головою профспілкового комітету, заступником голови обкому профспілки працівників житлово–комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування і завжди поруч була поезія. Він неоднаразовий лауреат обласного літературного конкурсу «Краща книга року». Його 19 збірок поезій написані щиро, невимушено. Влучними поетичними мазками передає автор любов до рідного краю, його неповторної природи, працьовитих людей, які все життя зустрічались на його поетичній дорозі, біль, смуток за його сьогодення.
Запрошуємо ознайомитися з поетичним словом земляків на виставці творів місцевих майстрів у Мезинському археологічному науково-дослідному музеї імені В.Є. Куриленка.
Наталія Сіра, директор Мезинського
археологічного науково-дослідного
музею імені В.Є. Куриленка
