Ця рослина поширена майже по всій Україні, особливо на Поліссі. Росте вона на лісових низинних болотах, по берегах річок, біля джерел утворюючи чисті або мішані насадження. Мова йде про вільху чорну або клейку.
В Україні вільшняки займають 4,2 % деревного лісового фонду. Багато їх на Чернігівщині, в тому числі, і на території Мезинського НПП.
Рослина лікарська, деревинна, медоносна, фарбувальна, декоративна. Саме через ці функції людина її широко використовує в науковій та народній медицині, на будівництві (колодязні зруби, підпорки в шахтах, виготовлення фанери). До речі, вільхова тирса – одне з найкращих палив для виготовлення шпротів.
Ознайомилися ближче з цією рослиною покошицькі школярі під час екскурсії в літній еколого-освітній школі «Дерево-барвник вільха клейка -королева боліт». Цього разу далеко йти не довелося, бо колись через Покошичі протікала повноводна річка Гусинець, береги якої, так звана тераса, рясніли цією рослиною. На жаль, через недбальство людини річка зникла, а на її колишніх берегах і зараз можна зустріти чимало представників цього виду рослин. Тож дбаймо про природу тут і зараз, аби не шкодувати у майбутньому!
Едуард Пилипенко, фахівець Мезинського НПП