Лялька-мотанка – це предмет української культури, який символізує благополуччя, добро та надію на краще, є сильним сакральним захистом.
Наші пращури виготовляли такі види ляльок-мотанок:
Ігрові (дитячі) – такі ляльки створювалися для забави дітей, що допомагали розвивати в малюків дрібну моторику та допомагали маленьким дівчатам відчути себе в ролі матері. До дитячих ляльок мотанок можна віднести й ті, в які обгорталась м’якушка хліба, що використовувалося в якості соски для немовлят.
Обрядові – цей вид ляльок застосовувався для особливих подій та свят, даючи їй відповідно назву: Вербна, Наречена, Масляна, Пасхальна тощо. Часто обрядові мотанки використовувалися під час весільних обрядів.
Обереги – оберіг лялька-мотанка мав захищати дітей та дорослих від злого духу, біди та хвороб. Такі витвори мистецтва створювалися для певних функцій: добробут та багатство, вагітність та здоров’я, злагода та щастя.
Створення мотанки в народі називають «кутанням», оскільки він дуже схожий на сповивання немовляти. Цей процес виконувався лише зі щирими почуттями та намірами і практично не змінився за останні кілька сотень років.
Наталія Сіра, директор Мезинського музею