Автор: Алла Наливайко

Верба — жива нитка між природою і людиною. У кожному селі є верба. Біля криниці. Над річкою. На подвір’ї. Вона схиляється над водою, тінню захищає від сонця, листям шелестить як колискова. Але для українця верба — не просто дерево. Вона стала символом природи, душевної чистоти, а ще — оберегом і помічницею.

Верба — дитя води і світла. Верба любить світло і вологу. Вона швидко росте, добре вкорінюється навіть з живця, тож її часто висаджують для укріплення берегів, у лісосмугах, біля джерел.

У природних екосистемах верба — важлива частина життя: у її гілках гніздяться птахи, у дуплах можуть жити дрібні ссавці, а навесні з квіток-«котиків» збирають пилок перші бджоли.

Верба в житті людини. Із давніх часів вербу використовували в побуті:

• Гілки та прути — для плетіння кошиків, тинів, огорож. Цей промисел побутує й сьогодні. Мезинська плетюха: як її плетуть та чому такий кошик з лози досі не внесли до переліку НК спадщини Чернігівщини https://suspilne.media/…/963887-mezinska-pletuha-ak-ii…/
• Деревина — легка, м’яка, добре піддається обробці, використовувалася у столярстві, для виготовлення ложок, лопат, дитячих іграшок. За свідченнями старожилів села Городище (Коропська ТГ) місцеві чоловіки здавна займались виробництвом дуг із верби. Для цього на вологому місці саджали вербові кілки довжиною до 3 м. Через 4 роки на ¼ десятини одержували 600 деревин. Десятина вологої землі в рік давала жителям від 125 до 170 карбованців прибутку.
• Кора і листя — мають лікувальні властивості (кора містить природний саліцин — попередник аспірину, діє як жарознижувальне і протизапальне).
• Живці верби — легко вкорінюються, тому їх використовують для озеленення. У візит-центрі Мезинського НПП можна попрактикуватися в живцюванні та укоріненні верби (й інших декоративних рослин).

Верба в культурі й обрядах. В українській традиції верба — священне дерево. Пам’ятаємо: “Без верби й калини — нема України.”

Найвідомішим святом, пов’язаним з вербою, є Вербна неділя. Освячена верба вважається оберегом. Раніше її ставили за ікони, тримали біля входу, клали у полі — щоб урожай був щедрим. І навіть при грозі кидали гілку верби в піч — аби блискавка не вдарила в хату.

А також верба, або, як її ще називають, “Марена”, відіграє важливу роль у святкуванні Івана Купала. Її прикрашають квітами, стрічками та іншими прикрасами, а потім спалюють у купальському вогні. Це один з ключових обрядів свята, який символізує очищення та відродження.

Цікавий факт: у світі існує понад 300 видів верби, в Україні — близько 30, а в #МезинськомуНПП – 11 видів. Найпоширеніші — верба біла, козяча (з «котиками»), ламка.

^{Алла Наливайко, фахівець Мезинського НПП}

Із прадавніх часів у багатьох народів дуб вважався найкрасивішим деревом і до нього ставилися з пошаною та любов’ю. У перекладі з латини так і називається «гарне дерево» – Quercus, від кельтських слів «quer» – «гарний» і «cuez» – «дерево».

Дуб є представником роду багаторічних рослин родини букових, що налічує близько 600 видів. Його представники поширені переважно у помірних областях Північної півкулі. Це великі дерева до 40 метрів заввишки, рідше – низькі дерева або кущі. Стовбур у них, як правило, товстий, гілки звивисті, кремезні, утворюють широкий намет із листя, який справляє враження потужності та сили. Дуб – одна з найдовговічніших порід дерев на землі, вік якої становить 400–500 років, окремі дерева здатні прожити понад 1000 років. 

Тож, отримавши необхідну інформацію про цю рослину-символ, школярі вирушили на екскурсію, аби на власні очі помилуватися красою і величчю цього дерева. Йти далеко не довелося, бо декількох представників цього виду дерев можна зустріти на околиці села. Та ще й яких! Найстарішому дереву більше 200 років. А поряд з ним, ростуть маленькі дубочки, що проросли з жолудів цього діда-старожила. До речі, цього року на цьому велетні очікується величезний врожай. Старі люди казали, що це – до лютої зими. А ми, обов’язково це перевіримо!

^{Едуард Пилипенко, фахівець Мезинського НПП}

Сьогодні в Мезинському музеї відбулася інтелектуальна гра під назвою «Сторінками історії України».

У змаганні взяли участь діти села Мезин, які продемонстрували свої знання з історії нашої держави, ерудицію та швидкість мислення.

Учасники відповідали на запитання про князів, козаків, символи України та відомі історичні події. Діти працювали дружно, думали разом і підтримували одне одного.

Цей брейн-ринг допоміг дітям зрозуміти, що вивчати історію – цікаво і весело.

^{Наталія Сіра, директорка Мезинського музею}