«Якщо моя ідея буде визнана здійснимою,
я спокійно зустріну смерть, знаючи,
що моя ідея не загине разом зі мною»
М.І. Кибальчич
Історія світової авіації тісно пов’язана з українською землею. Багато українців зробили вагомий вклад в розвиток ракетобудування та космонавтики. Серед них В.П. Янгель, С.П. Корольов, Г. Косунька. У космосі побували майже два десятки космонавтів – вихідців з України.
Перша сторінка української космонавтики була написана ще в 1881р., коли виходець з містечка Короп, що на Чернігівщині, Микола Кибальчич запропонував оригінальний проект літального апарату, який призначався для польоту людини в космос.
М. І. Кибальчич народився 19 жовтня 1853р. у родині священника. Після смерті матері, протягом 1859-1863 рр., перебував в с. Мезин у діда Максима Іваницького, де й отримав домашню освіту.
Увесь вільний час Микола приділяв читанню, цікавився піротехнікою. Прізвисько Миколи – Піротехнік міцно закріпилось за ним серед родичів і близьких на все його коротке життя.
У 1864 р. вступив до Новгород – Сіверської гімназії, але за наполяганням батька був переведений до духовного училища в цьому ж місті. І за його ж наполяганням у 1867 р. вступив до Чернігівської духовної семінарії. Але юнака вабили точні науки і провчившись два роки він залишає училище.
У 1871 р. закінчує із срібною медаллю вже Новгород – Сіверську гімназію. І у вересні зарахований студентом Петербургзького Інституту шляхів сполучень.
Через два роки навчання переходить до Медико – хірургічної академії і в цей час знайомиться з народниками – пропагандистами.
1879 р. – Микола Кибальчич, за дорученням групи «Свобода або смерть», організовує лабораторію для вивчення виробництва нітрогліцерину і динаміту, а трохи пізніше організовує майстерню для виробництва вибухових речовин. Вступає до організації «Народна воля» та переїздить до Одеси.
З цього часу і до 1881 р. Кибальчич спільно з однодумцями виготовляє вибухівку, яка за 2 роки 7 разів використовувалась у замахах на царя.
У 1881 р. в ніч на 1 березня М.І. Кибальчич з допомогою М. Є. Суханова та
М.Ф. Грачевського виготовив 4 бомби для замаху на царя. Вдень одною з них було вбито Олександра ІІ. 17 березня Кибальчич був арештований. За 4 дні, які залишились до суду з неминучим смертним вироком, Микола на стіні одиночної камери надламаним ґудзиком пише і креслить проект повітроплавального приладу. Увесь час він вимагає паперу, який врешті-решт отримує і переносить на нього свій винахід. Проект повітроплавального приладу Кибальчич передає охоронцеві Герарду з проханням добитися його розгляду науковими експертами. 29 березня суд засудив Миколу Івановича до страти через повішення. Він категорично відмовився подавати прохання про помилування. 3 квітня о 9 годині 20 хв. Кибальчича було страчено в Петербурзі на Семеновському плаці.
Проект Кибальчича є сміливою спробою винахідницької думки підійти до розв’язання важливих теоретичних і практичних проблем, зв’язаних із польотом важчих за повітря реактивних літальних апаратів.
Для польоту на інші планети пропонували використати магнетизм Землі, гарматний снаряд, центробіжну силу. Все це були утопії. Лише в проекті «повітроплавального приладу» М. І. Кибальчича ми знаходимо конкретне роз’яснення технічної проблеми міжпланетного польоту. Цей апарат міг би рухатися і в абсолютній порожнечі міжзоряного простору. По суті це був перший крок в історії міжзоряного плавання.
Звичайно, апарат Кибальчича має з точки зору сучасного стану аеродинаміки і досягнутого рівня розвитку реактивної техніки, конструктивні недоліки. Але він писав свій проект у в’язниці протягом трохи більше 2 днів і у нього не було часу на другорядні деталі.
Кибальчич першим запропонував використати реактивні двигуни для апаратів важчих за повітря.
Передсмертне бажання Кибальчича залишилось невиконаним. Він так і не отримав висновку експертизи.
Випадково його проект було знайдено в архівах департаменту поліції і надруковано в № 4-5 журналу «Былое».
20 січня 1960 р. в Коропі у сімейному будинку Кибальчичів відкрито меморіальний музей, експозиції якого розповідають про його дитячі та юнацькі роки, революційну та винахідницьку роботу. Ім’ям Миколи Кибальчича названо кратер на зворотному боці Місяця.
Так, як своє дитинство винахідник провів у с. Мезин, то в експозиції Мезинського археологічного науково-дослідного музею ім. В. Є. Куриленка та його філії знаходяться матеріали, присвячені славетному земляку.
Спадщина, залишена нам Кибальчичем, широко використовується у сучасній космонавтиці.
Наталія Сіра, директор
Мезинського археоелогічного
науково-дослідного музею
ім. В.Є. Куриленка
