Цими словами любила розпочинати інтерв’ю про водно-болотні угіддя, відомий природоохоронник, дослідник боліт, доктор наук, професор Тетяна Леонідівна Андрієнко-Малюк. Тетяна Леонідівна була фундатором реалізації Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення в Україні. Також нею на Чернігівщині була створена наукова ботанічна і природоохоронна школа учнів-послідовників, вона була автором багатьох наукових видань про фіторізноманіття та природно-заповідну мережу області і шановною гостею Мезинського національного природного парку.
Конвенція про водно-болотні угіддя, що має міжнародне значення (Рамсарська конвенція), була підписана 2 лютого 1971 року в місті Рамсар (Іран). Україна є стороною «Рамсарської конвенції про водно-болотні угіддя»
У 2020 році за пропозицією Секретаріату Рамсарської конвенції Всесвітній день водно-болотних угідь відзначається під гаслом «Водно-болотні угіддя та біорізноманіття».
На сьогодні Перелік цих угідь включає 2247 водно-болотних угідь загальною площею близько 215,051 млн. га. Серед них – і наші 37 водно-болотних угідь міжнародного значення загальною площею 770,545 тис.га, з них на Чернігівщині всього одне – заплава Десни (площею 4,270 га) вище Новгород-Сіверська.
Не залишився осторонь цієї дати і Мезинський НПП, який має заболочену деснянську заплаву, окремі ділянки луків та межує з верхів’ям Десни, що є рамсарським водно-болотним угіддям міжнародного значення.
Також з метою поширення інформації про водно-болотні угіддя серед підростаючого покоління працівники відділу еколого-освітньої роботи та рекреації проводять ряд заходів для шкіл, що знаходяться на території парку.
Спільно зі студентами-екологами Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка фахівці парку розробили черговий випуск інформаційного екологічного вісника, присвяченого Всесвітньому дню водно-болотних угідь.
Слід відзначити, що водно-болотні угіддя відіграють значну роль у зменшенні впливу таких екстремальних погодних явищ як повені та посухи. Вони діють як природні водосховища, акумулюючи і зберігаючи дощові та талі води, запобігають повеням, а протягом посушливих періодів водно-болотні угіддя «віддають воду» і затримують початок посухи.
Наукові спостереження останніх десятиліть вказують на зростання кількості стихійних лих, відповідно до даних ООН приблизно 90% усіх стихійних лих пов’язані з водою.
Проте переважна більшість людей не знають про корисні властивості водно-болотних угідь. Зазвичай люди бачать лише заболочену місцевість, яку бажано трасформувати у щось «корисне», осушити, засадити лісом, добувати з неї торф чи перетворити болота на поля. Вчені підрахували, що з 1900 року 64% водно-болотних угідь зникли через діяльність людини.
Кожен з нас може внести свій невеликий внесок у охорону водно-болотних угідь. Це дуже просто. Це не вимагає грошей або багато часу. Головна ідея – “не нашкодь”:
• не забруднюйте водойму, біля якої ви живете;
• не засмічуйте берег, на якому ви відпочиваєте;
• не оріть свій город до урізку води, залишайте прибережні водоохоронні смуги;
• висаджуйте ліс у прибережній зоні;
• дотримуйтесь правил полювання та рибної ловлі;
• не діставайте тварин у сезон тиші, не вмикайте голосно музику, відпочиваючи на природі;
• вивчайте свою водойму і діліться своїми знаннями з дітьми, оточуючими;
• не проходьте повз порушення, повідомляйте про них в природоохоронні та правоохоронні органи.
Н.В. Симоненко,
директор Мезинського НПП
