Щороку ми відтворюємо для молоді справжню магію Андріївських вечорниць. Це не просто ігри та забави – це місток у минуле, який допомагає підтримувати зв’язок між поколіннями та зберігати нашу українську ідентичність.
В вечір на Андрія молодь збиралася на вечорниці, щоб пожартувати, потанцювати, знайти свою долю та спробувати хоч трохи зазирнути в майбутнє.
І допомагало в цьому ворожіння. Щоб дізнатися коли та з ким судилося побратися – ворожили на взутті, дровах, варениках, клали під подушку гребінці та стрічки. Наприклад, щоб дізнатися котра з дівчат перша заміж вийде – ставили по черзі чобітки до порога. Чий перший чобіток до порога «дійде» – та дівчина першою перестане дівувати. А щоб знати чи в парі будеш чи ні, потрібно було занести до оселі оберемок дров та порахувати їх: якщо парна кількість – до пари, якщо ж непарна – чекати ще.
А от головною розвагою Андріївських вечорниць було кусання Калити, обрядової паляниці, що символізувала Сонце. Калиту підвішували до палиці і Пан Калитинський мав її стерегти, а от завданням Пана Коцюбинського було відкусити шматок паляниці, при цьому не засміятися. Той, хто зберігав серйозність та все ж таки зміг відкусити шматок, вважався готовим до одруження. А от пустуни, що не стримували сміху, ще рік парубкуватимуть.
Після обрядів та забав усі сідали до вечері. А після співали, танцювали та жартували. І вже розходячись по домівках, дівчата продовжували ворожити, знову й знову намагаючись дізнатися те, що хвилювало серце.
У наш час проведення Андріївських вечорниць – це не просто розвага, чи можливість відродити та зберегти українські традиції, це частина нашої культури.
Марина Усок, пр. фахівець з екологічної освіти