Орудувати голкою і нитками, підбирати потрібні кольори – це дуже кропітка праця, тож недарма людей, що знаються на вишивці, гордо величають майстрами. У старі часи на свято Параскеви – покровительки вишивальниць, майстрині хизувалися одна перед одною вишитим за рік.
Саме до такої майстрині з села Покошичі – Пилипенко Ольги Юхимівни завітали працівники Мезинського національного природного парку. Все життя Ольга Юхимівна працювала вчителькою в школі, а натхнення для душі черпала у вишивці, хист до якої перейняла від матері. Сорочки, рушники, простирадла, наволочки для подушок, серветки, скатертини – все це оздоблювала вишивкою майстриня, карбувала на полотні своє бачення прекрасного. Свої найкращі вироби зберігає для онуки, як весільний посаг.
Споконвіку український народ славиться своєю майстерною вишивкою. Основна функція вишивки – оздоблення одягу і тканин для обладнання житла. Елементи українського орнаменту в основному сакральні, мають таємничі властивості. Велика колекція вишивки Сіверщини зберігаються у фондах Мезинського музею (зокрема передані Ольгою Юхимівною вишиті рушники).
Допоки українці користуються речами із вишитими елементами, передають їх у спадок – доти триматиметься зв’язок між поколіннями. Бажаємо всім майстриням міцного здоров’я, творчого натхнення, віри в світле мирне майбутнє.
Наталія Сіра, директор Мезинського музею