Категорія: Головна

Катерина Федорівна Кулик із Мезина – жінка особлива, у чомусь навіть унікальна. Не маючи музичної освіти, вона складає пісенні мелодії, які народжуються на денці її творчої душі. Цей дар відкрився після трагічних подій у її житті. Та жінка не тільки самодіяльний композитор та виконавець, вона – майстриня солом’яних див: соломоплетіння та інкрустація соломкою – то світла пам’ять про її донечку

Материнське
щастя украли
У маленькому, але мальовничому Мезині, що вдень і вночі веде тиху розмову із красунею Десною, мешкає особлива жінка – Катерина Федорівна Кулик. На перший погляд, звичайна жінка-трудівниця, у чомусь схожа на інших, яка живе розміреним сільським життям, та поспілкувавшись із нею, розумієш, що вона – не така, як усі, її творча душа по-іншому, дуже чутливо і тонко, сприймає цей світ, помічає і відчуває те, що не кожному дано.
Як не боляче про це говорити, але такий переворот у душі і світогляді жінки стався після трагічних подій у її житті. Бог дав Катерині Федорівні двічі скуштувати материнського щастя, але насолодитися ним і бути щасливою як мати їй не судилося. Жінка родом із сосницької Авдіївки. Саме там сталася перша материнська втрата. Загинув син: збила машина. Змінила місце проживання, у 91-му перебралася до Мезина, повінчалися із чоловіком, ніби оберігаючи себе від усіляких нещасть. Але знову трагедія. Десна забрала їхню дванадцятирічну донечку Олександру. Біль, незагоєна материнська рана і світлий спомин про найрідніших… А ще – сльози-сльози-сльози…

«Я чую душу поезії»
І в цій пошматованій горем душі в якусь мить почали, мов молоденькі пагінчики, проростати пісні. Найдивніше те, що Катерина Федорівна зовсім не має музичної освіти, але всупереч цьому у вірші, і наших земляків, і українських поетів, самодіяльний композитор почала вдихати музику.
– Я і раніше любила читати поезії, але мелодія від прочитаного ніколи не народжувалася. Але після втрати доньки музика сама стала до мене приходити. Я не знаю нотної грамоти, я просто відчуваю душу поезії, – так пояснює жінка свій композиторський дар.
І перша мелодія, яку наспівала душа, була складена на вірш нашої землячки Валентини Михайленко «Іду між вербами». Таких пісень, народжених серцем, у Катерини Федорівни назбиралося чимало. Але їм треба було дати лад. І саме знайомство із сосницьким композитором, баяністом Володимиром Чернявським відкрило її пісням дорогу до сцени, і пісня її дзвінкоголосо розлилася рідним краєм.
– Я звернулася до Володимира Миколайовича з проханням, аби він допоміг упорядкувати моє пісенне багатство. Не відмовив, спасибі, і зараз займається обробкою моїх творів, – із вдячністю каже жінка. – 58 пісень уже на нотному стані. До друку готується книга під назвою «Наспівані мелодії». Сім її пісень можна буде відшукати і в ювілейному альманасі, в якому і проза, і поезія і який невдовзі має побачити світ.
Більше того, пісні, автором мелодій яких є Катерина Федорівна, для аматорських колективів Сосницького району стали улюбленими. Не одну пісню мезинського композитора облюбували Киріївський центр народних традицій і дозвілля та «Народний аматорський хоровий колектив ветеранів війни та праці Сосницького районного будинку культури». Зі сцени Сосницького селищного будинку культури лунала і її «Пам’ять через віки» (слова В.Гладкової з Новгорода-Сіверського).
– Нашу спільну із Володимиром Чернявським пісню «Журавлиний біль» на слова Тамари Висоцкої із села Жернівка виконував відомий і знаний в Україні народний аматорський фольклорний колектив «Криниці» Сосницького районного будинку культури, до речі, в репертуарі цього колективу не одна моя пісня. А Тамара Висоцка, маю сказати, – талановита поетеса: що не вірш – то пісня, – не шкодує теплих слів жінка на адресу землячки-поетеси.
– А що відчуваєте, коли виконують ваші пісні?
– Словами не передати. Це якесь особливе піднесення, бо ти бачиш плоди своєї праці. А коли зал аплодує стоячи, ти розумієш, що твої труди не даремні, що ти потрібен цьому світові.

І ожива
в руках солома
Є ще одна віддушина у житті Катерини Федорівни. Це соломоплетіння й інкрустація соломкою. Свого часу донька Олександра займалася цим ремеслом.
– Вона просто горіла цією справою, – каже мама, – навчалася у майстрів соломоплетіння Василя Григоровича та Інни Олександрівни Перепадь. У неї так гарно і швидко все виходило, але…
Коли не стало Олександри, мама вирішила продовжити справу доньки, бо то пам’ять про свою кровинку. Зізнається, що соломоплетіння не так легко дається, а ось інкрустація соломкою – це її. Спочатку свої вироби дарувала друзям, знайомим, а потім вирішила, що їх варто показати і широкому загалу. Отож кожного року солом’яні шедеври мезинської майстрині можна побачити на Миколаївському ярмарку. Та і не тільки на ярмарку. А на відкритому фестивалі-конкурсі «Свято народного майстра», що проходив у Новгороді-Сіверському, її роботи зайняли друге місце у номінації «Вироби із соломки». Їх можна побачити на сайті Мезинського національного природного парку.

Слова,
що гріють серце
Як людина творча Катерина Федорівна є активним членом клубу «Первоцвіти Коропщини». Вона – лауреат літературно-мистецької премії імені Василя Нікітіна у номінації «Театрально- музичне мистецтво».
Та і взагалі, культурно-мистецьке життя сільської жінки дуже насичене різними подіями. Із задоволенням бере участь у різноманітних заходах. Словом, там, де витає дух творчості і мистецтва, – там і Катерина Федорівна. За свою творчість має талановита жінка ряд нагород різного рівня. У неї їх – ціла колекція, акуратно підшиті, складені по роках. Серед них, зокрема, – Почесна грамота обласної ради із нагрудним знаком, яку вручили жінці в столичному Палаці Спорту за активну участь у роботі Чернігівського земляцтва. Є і грамота єпископа Чернігівського та Ніжинського «на знак благословення за щиру працю на користь святої церкви та утвердження духовності в Чернігівській області». Про всі нагороди вести мову не будемо, їх багато. Головне інше, для жінки ці нагороди – то своєрідна оцінка її роботи, яка дає Катерині Федорівні усвідомлення того, що все, що вона робить, потрібне людям.
Є ще одна цікава річ у сімейній бібліотеці Куликів – це книга відгуків. У ній залишають свої враження всі, хто побував у гостях Катерини Федорівни. Були і журналісти різних видань, було і телебачення, були творчі люди, і наші земляки, і навіть німці…. Читаю писані від руки рядки – у них щирі слова, які гріють душу, поранену, згорьовану, але таку творчу, щиру, чутливу і сонячну.
Коли Валентина Михайленко дізналася, що я готую матеріал про Катерину Федорівну, то теж дуже захотіла сказати кілька слів про свою подругу.
– Катя надзвичайно світла й тепла людина. Який біль не пропікав би її серце, якщо тобі важко, вона залишить усе й поспішить на поміч…

Людмила ВЛАСКО

ноти пісень, де музика Кулик К.Ф.

10 лютого – День створення Мезинського НПП

    1. Мезинський національний природний парк і його роль у збереженні природної та історико-культурної спадщини Подесення був в центрі уваги на Міжнародній науковій конференції «Подесення в контексті європейської історичної та природної спадщини»., що проходила 14-16 квітня 2016 р. на базі Інституту історії, етнографії і правознавства імені Лазаревського ЧНПУ імені Т.Г.Шевченка. Особлива увага приділялася питанням екологічної історії, збалансованого розвитку окремих територій і міжнародній співпраці. На конференції представники з Польщі поділилися своїм досвідом створення і функціонування Бебжанського національного парку і його околиць.

       2. Всесвітньо відома Мезинська пізньопалеолітична стоянка (18 тис. р. до н.е.), яка є візитівкою парку і його своєрідним археологічним талісманом, черговий раз привертала увагу під час конференції «Коріння української нації як складова європейської цивілізації» Вона проходила 18-20 травня 2016 року в рамках Днів Європи в Україні. Унікальні витвори мистецтва та побуту тих часів вкотре доказували учасникам, що Україна з її багатою культурною спадщиною є невід’ємною частиною в історії розвитку всього європейського континенту.
3. Мезинський НПП презентував свій природно-екологічний і туристично-рекреаційний потенціал на ХХІІ-ій Міжнародній туристичній виставці UITT «Україна – подорожі та туризм», яка проходила 30 березня – 1 квітня 2016 р. на базі Міжнародного виставкового центру на Броварському проспекті. А біля спеціалізованого стенду Мінприроди України «Національні природні парки України для екологічного туризму та відпочинку» парківська делегація пригощала відвідувачів поліським чаєм та солодкими канапе із варення місцевих ягід та меду
4. 6-12 липня 2016 року на території Мезинського НПП працювала студентсько-учнівська наукова екологічна експедиція «Стежками академіка Л.С. Берга» ( у складі 15 осіб), яка відтворила відому сторічну експедицію по цій території. Цей захід відбувався в рамках реалізації проекту «Підтримка організацій громадянського суспільства для розвитку партнерств для сталого використання ПЗФ України» за підтримки Європейського Союзу і Програми малих грантів Глобального екологічного фонду і Програми розвитку ООН
5. До річниці з дня народження відомого краєзнавця , засновника Мезинського музею В.Є. Куриленка вийшла його книга «Крізь безодню віків», яка є своєрідним підсумком його життя і с подвижницької діяльності. Василь Єлисейович за життя не встиг підготувати рукопис до друку, а тому вона вийшла вже під редакцією його дітей – Куриленка Ігора Васильовича та Чолану (уроджена Куриленко) Людмили Василівни.
6. Чергова Мезинська археологічна експедиція Чернігівського НПУ імені Т.Г. Шевченка (у складі 20 осіб) у серпні 2016 року здійснювала вивчення особливостей життя на цій території за доби раннього заліза, близько 2 тис. років тому і доби ранніх слов’ян . Земля у своїх надрах ховає ще багато цікавого з історичного погляду. Найдавніші матеріали на території археологічної пам’ятки Свердловське-1 відносяться до доби бронзи (ІІ тис. до н.е.).
7. У червні 2016 р на базі Деснянського біосферного резервату (у м.Новгород-Сіверский) і візит центру Мезинського НПП (у с.Деснянське) на семінарі для наукових працівників природно-заповідних установ (ПЗ, НПП), ВНЗ і академічних інститутів України навчалися картуванню оселищ заплавних комплексів річки Десни.
8. «Берег Десни у Мезинському НПП» – фотосвітлина відвідувачки парку Аліни Іносової стала найкращим фото з Чернігівщини 2016 року на ІІІ Міжнародному фотоконкурсів пам’яток природи «Вікі любить Землю» в рамках діяльності Вікіпедії та інших інтернет-проектів Фонду Вікімедіа з наповнення фотографіями природоохоронних територій світу, в тому числі України, створення найповнішої бази фотографій пам’яток природи і об’єктів природно-заповідного фонду.
9. 30 липня 2016 року на колоритному традиційному святі єдності, миру і традицій поколінь – Миколаївському ярмарку, Мезинський НПП презентував рекреаційні і туристичні ресурси своєї території через відтворення поселення людей кам’яного віку з Мезинської палеолітичної стоянки. За презентацію НПП був відзначений Дипломом ІІ ступеня Коропської райдержадміністрації і оргкомітету ярмарку. А туристичний маршрут «Від історії до сьогодення» став найпопулярнішим маршрутом серед відвідувачів Мезинського НПП, адже він охоплює більшу частину його території. Це «своєрідна машина часу» х історії цього сіверського заповідного краю за один день! Для зручності туристів і відвідувачів парку серед розмаїття природних й історичних пам’яток у 2016 р. було випущено путівник «Мезинський НПП: край давньої історії та чарівної природи».
10. За минулий 2016 рік науковцями було встановлено знаходження 97 видів тварин, нових для території Мезинського НПП. Один з них – турпан звичайний , птах з родини Качкові, що гніздиться на крайній півночі Європи та Азії. А знахідка Pachylister inaequalis є крайньою північною точкою зустрічі цього виду жуків-карапузиків в Україні.
11. У 2016 році Мезинський НПП приваблював багатьох журналістів. Зокрема, новим відкриттям телеканалу Інтер в рубриці «Україна вражає» стали «Зимові вихідні в Мезинському НПП». А от чернігівські журналісти «закохалися назавжди» в синь і шир деснянських просторів після дводенної вересневої подорожі національним парком. А село Мезин було включено в «ТОП-7 найкрасивіших сіл України». Рейтинг було складено під егідою сайту «Заграница» із закликом: «Розпочніть вивчати Україну з маленьких сіл».

Ніна Василівна Симоненко,
директор Мезинського НПП