Категорія: Головна

     Проходячи маршрути територією парку, все частіше в поле зору почали потрапляти чужорідні види: борщівник Сосновського, золотарник канадський, клен ясенелистий, ехіноцистис шипуватий, амброзія, ваточник сирійський й інші. І склалось таке враження, що хащі з клена ясенелистого вже нікого не турбують. Він фактично заполонив узбіччя, пустища і звалища.
      За останні 100 років відбулося значне змінення рослинного світу. Сьогодні в регіонах домінують бур’яни з інших континентів, які людина завезла сюди через недбалість або необережність.
       Просвітницький захід, проведений сьогодні в Мезинському парку, якраз і зорієнтований на вивчення інвазійних видів, виявлення і фіксацію їх на рекреаційних ділянках парку та розгляд безпечних методів боротьби.
     

Пам’ятайте, будь ласка, поширення чужорідних видів призводить до біологічного засмічення, а його набагато складніше подолати, ніж хімічне, оскільки всьому живому притаманне розмноження. Тож, двічі подумайте, висаджуючи на присадибній ділянці золотарник канадський – злісний алерген.

     В Україні зростає 16 видів цієї надзвичайно корисної рослини. У різних куточках нашої країни можна зустріти такі назви, як: чебрик, лимонний душок, чебчик, мухопал, богородична трава, боровий перець. Мова йде про чебрець – багаторічний невисокий напівкущ заввишки до 40 см.
     Ця рослина дуже добре відома у багатьох країнах світу і, маючи надзвичайні цілющі властивості, широко застосовується у народній медицині. Крім того, чебрець широко використовують у харчуванні. Молоді рослини додають під час соління огірків, маринуванні груш та яблук. Його висушене листя на Кавказі використовують як приправу до юшок, котлет, м’ясних бульйонів. У Польщі з чебрецю, маргарину, борошна, бульйону та сметани готують соус. У багатьох країнах рослину використовують при проведенні богослужінь, ритуальних діях і магії, виготовляють різні обереги. На Русі, під час святкування Успіння пресвятої Богородиці, ним прикрашали ікони Божої Матері. А ще препарати, відвари та настої чебрецю в широких колах використовують у традиційній та народній медицині при лікуванні багатьох хвороб.
     Це, та багато чого іншого цікавого про цю надзвичайну рослину дізналися покошицькі школярі відвідавши чергове заняття літньої екологічної школи.

Едуард Пилипенко,
інженер з рекреаційного благоустрою 1 категорії

Ростемо у лісі, у лузі, у полі – в природі.
Коли захворієш, ми станемо в пригоді.
(лікарські рослини)

     З давніх часів люди дізналися, що рослини можна застосовувати не тільки в їжу, але і в лікувальних цілях. Людина помітила: тварини при захворюванні починають шукати певний корінець або траву. Так почалося ознайомлення з цілющими властивостями рослин. Спочатку знання про них були малі і передавалися з покоління в покоління. Людина, що володіла такими знаннями, називалася знахарем. Вона могла компонувати такі цілющі збори, які лікували хворобу. Цілі тисячоліття народи накопичували відомості про лікарські рослини.
    Ці стародавні знання сьогодні широко використовуються в фармацевтиці та медицині. Ми не замислюємось, що цілющі трави ростуть майже на кожному кроці. І сьогодні ми пробували зазирнути до загадкового світу рослинних таємниць.
     Ознайомилися з цілющими дарами природи, які ростуть на подвір’ї Мезинського археологічного науково-дослідного музею імені В.Є. Куриленка.

Наталія Сіра,
директорка Мезинського археологічного
науково-дослідного музею імені В.Є. Куриленка