Літо в Мезинському НПП – це пора пахучого деснянського різнотрав’я. Саме тому в літній час, як ніколи, стають актуальні знання про лікарські рослини нашого краю.
Про рослини, які використовували наші бабусі, та рослини, які використовуємо ми, дізнались дітки підчас гри-подорожі «Захоплюючий світ лікарських рослин» у візит-центрі Рихлівського ПНДВ. Встигли перевірити свої знання та активно провели час. А от справжнім відкриттям для підростаючого покоління став той факт, що тварини теж добре знаються на лікарських рослинах та давно призвичаїлись до зеленої аптеки.
Тож бережіть природу, цінуйте її унікальність і неповторність у всіх її проявах!
У рослинному покриві Лівобережного Полісся значне місце займають луки. Вони представлені материковими і заплавними групами. Материкові луки зустрічаються лише невеликими фрагментами. Заплавні луки в основному зосереджені в заплавах великих річок (Дніпра, Десни, Сейму, Снову, Сожу), чергуючись з болотами. Найбільш поширені справжні і болотисті луки, менш поширені торф’янисті і зовсім мало – остепнені луки. Переважаючими формаціями деснянських луків є Brometa inerami, Elytrigieta repens, Agrestideta albae, Alopecureta pratensis.
Луки на території Мезинського національного природного парку зосередженні переважно в заплаві р. Десни, в меншій мірі її притоків – Студінки, Хвостинки, Криски, Восковахи, заплави яких тут частіше заболочені. В межах парку заплава р. Десни має ширину 2-4 км і характеризується відсутністю заплавних лісів та незначною кількістю чагарників. Це свідчить про активне використання луків в якості сіножатей та пасовищ.
Заплавні луки представлені справжніми і болотистими луками. Серед перших переважають лисохвостові та тонкомітлицеві. Лисохвостові угрупування займають вирівняні та плоскі гриви в прирусловій, рідше в центральній частинах заплави, а тонкомітлицеві – підвищені місця в прирусловій і центральній частинах заплави.
Зниження навколо старичних озер займають болотисті луки, представлені угрупованнями бекманії звичайної та мітлиці повзучої. Ці луки найчастіше трапляються в центральній частині заплави. Болотисті луки на Лівобережжі представлені в основному злаковими, різнотравно-злаковими, різнотравно-осоковими і осоковими фітоценозами з переважанням зубровника звичайного (Beckmannie eruciformis (L.) Host.), мітлиці повзучої (Agrostis stolonifera L.), лепешняка великого (Glyceria maxima (C.Hartm.) Holmb., G. fluitans (L.) R. Br.) та інших злаків. Ці угрупування в цілому характерні для заплав Лівобережного Полісся тому, що вони зростають в подібних екологічних умовах, які нівелюються основним екологічним фактором – вологістю.
Торф’янисті луки частіше зустрічаються в заплавах малих річок. У результаті осушена частина боліт трансформується в торф’янисті луки з переважаючою формацією на цих луках щучника дернистого (Deschampsieta cespitosae).
Фрагментарно зустрічаються пустишні луки, які представлені тут формацією білоусові (Nardeta strictae).
В цілому заплавні луки Мезинського НПП на загальному фітоценотичному фоні луків Десни характеризуються відсутністю ознак ксерофітизації, не мають ділянок остепнених лук. Вони використовуються як сінокоси, що дозволило їм зберегти первинну фітоценотичну структуру.
За матеріалами доцента, к.б.н. Карпенка Ю.О. з Літопису природи Мезинського НПП, фото М. Усок
Український народ із давніх часів шанував природу, яка щедро дарувала трудівникам землі свої плоди. Протягом року, хлібороб працював на останній місяць літа – серпень. Не дарма кажуть в народі «Один серпневий день цілий рік годує».
Одна з версій походження назви місяця саме з цим і пов’язана – серпами жито жали, трави нарізали. Серпень збирає в комори щедрий врожай, нагадує про близьку осінь, попереджає прикметами про вдачу майбутньої зими. А ще це місяць збору урожаю і час жнив.
«Хліб – усьому голова», – всім відоме українське прислів’я. В ньому закладена вікова мудрість українського народу. Та мало хто знає скільки праці треба вкласти, щоб отримати запашний хліб. Та скільки процесів проходить одне пшеничне зернятко до створення паляниці.
Щоб показати красу українських традицій підростаючому поколінню, на базі Мезинського археологічного науково-дослідного музею імені В.Є. Куриленка, для дітей був проведений майстер-клас «Від колоска до паляниці». Від так працівники музею разом з дітьми відтворили всі процеси які передують випіканню хліба. Встигли сніп обмолотити, спробувати декілька способів перемелювання зерна, та звісно тісто замісити.
Українські традиції – це безцінний скарб який ми отримали від предків, тож оберігаємо скарби нації, та не забуваємо своє коріння.
