Мезинський національний природний парк

31 жовтня у Чернігівському обласному історичному музеї імені В. В. Тарновського відбулася музейна зустріч «Історія відкриття Мізинської стоянки первісних людей», у якій взяла участь директор Мезинського археологічного музею ім. В. Є. Куриленка Наталія Сіра.

Під час заходу присутні мали змогу зануритися у давнину та дізнатися про одну з найвизначніших археологічних пам’яток світового значення — Мізинське поселення, відоме своїми унікальними знахідками з бивня мамонта: намистами, підвісками, браслетами, орнаментованими меандрами, загадковими фігурками “птахожінок” та навіть першими ударними музичними інструментами людства.

У ході зустрічі було згадано й про величезну кількість артефактів, виявлених на стоянці — понад 113 тисяч крем’яних виробів, черепашки молюсків, що нині водяться в Причорномор’ї, понад 120 тисяч зразків кісткового матеріалу, а також про систему колективного полювання на льодовикову фауну — мамонтів, коней, північних оленів, вівцебиків, песців і вовків.

Під час заходу гостям були роздані інформаційні буклети про Мезинський музей, що ще раз підкреслило значення цього унікального осередку історико-культурної спадщини Чернігівщини та України загалом.

Мезин — це місце, де починається історія мистецтва, музики та колективної праці людства.

^{Відділ еколого-освітньої роботи та рекреації}

“…Стоїмо на березі, слухаємо, як натужно скрипить-кректить старий пором. Але у тих звуках чуємо й голоси. Їх багато. Дуже багато. Це голоси тих людей, які колись плавали на цьому поромі. Багатьох вже давно немає на цьому світі. Але ж деснянські хвилі їх точно пам’ятають. Усіх до одного. Мають пам’ятати…” , – Катерина База, Сергій Бондаренко, «Місцеві медіа».

^{За матеріалами Місцевих медіа https://nashaponornytsya.mmedia.com.ua/bahatoditna-rodyna-z-ponornytskoi-hromady-otrymala-pleminnu-netel/}

Так, на сонячному схилі пагорба поблизу мішаного лісу в межах Хотинського ПНДВ було знайдено рештки яєць із тонкою, шкірястою оболонкою. Такі місця — сухі, добре прогріті сонцем, із розпушеним ґрунтом — типові для кладок плазунів.

За зовнішніми ознаками ймовірно, що це яйця ящірки прудкої (Lacerta agilis) — виду, який обирає відкриті схили, узлісся й піщані ділянки для відкладання яєць. Самка риє невелику ямку, де залишає 6-12 яєць овальної форми. Після вилуплення молодих ящірок порожня шкаралупа може зберігатися в ґрунті кілька місяців — аж до осені.

Такі знахідки свідчать: життя в екосистемах парку триває. Плазунів тут не бракує, і вони виконують свою важливу роль — контролюють чисельність комах і підтримують природний баланс.

Мезинський національний природний парк закликає: спостерігайте, захоплюйтеся, але не втручайтеся! Кожен уламок шкаралупи — це доказ того, що природа живе у власному гармонійному ритмі.

^{Алла Наливайко, фахівець Мезинського НПП}