22 березня – Всесвітній день водних ресурсів.
З давніх–давен наш народ вірив у надприродну, цілющу і захисну силу води. З нею пов’язував народження всього живого. Воду обожнювали, їй поклонялися, навіть боялися, а тому приносили жертви річкам, колодязям і водяним духам.
Українці настільки мудрий народ, що, напевно, немає жодної сфери в їхньому житті, яку б вони не відобразили у мудрих прислів’ях та приказках. А що ж вони говорили про воду? «Хліб – батько, вода – мати», «Без води каші не звариш», «Вода все криє, а береги риє», «Не спитавши броду – не сунься у воду», «Тиха вода греблю рве».
Вода постійно використовувалася нами протягом усього життя. Без неї не було б людей, тварин, рослин і, навіть, мікроскопічних бактерій. Для чого потрібна вода у природі? Вона відіграє найважливішу роль, оскільки бере участь у багатьох різних механізмах і процесах на Землі. Без води не було б ніякої екосистеми (тварин, птахів, рослин). Все життя, яке є на планеті, багато в чому сформоване завдяки воді.
Вода і людина також нерозривно пов’язані один з одним. І це легко довести на елементарному прикладі. Достатньо лише поцікавитися, на скільки людина складається із води. Цифри виявилися дивовижні: в організмі дорослої людини 68-70% води, в тому числі: у крові-90%, м’язах-75%, кістках-28%. При втраті 10% води патологічні явища стають непоправними. На шкірі з’являються тріщини, западають очні яблука, погіршується зір, спостерігаються спазми в горлі, людина втрачає свідомість. Таким чином, втрата людським організмом води небезпечніше, ніж позбавлення його їжі: без їжі людина може прожити до 40 днів, а без води вмирає на 7 день.
На сьогоднішній день спостерігаються негативні тенденції щодо порушення санітарного стану водойм, а також катастрофічне виснаження водних ресурсів, що загострює проблему кількості і якості питної води. Головний винуватець тут – людина. Саме її діяльність негативно впливає на стан водойм, що забруднюються промисловими та побутовими відходами, пестицидами та добривами, які змиваються з полів, зміна екологічних умов, осушення, тощо. Надходження неочищених або недостатньо очищених стічних вод у природні водойми унеможливлює використання їх для відпочинку людей, рибальства. Створення штучних водойм, водосховищ призводить до змін гідрологічних режимів водойм, що згубно впливають на водні біогеоценози та популяції окремих видів рослин і тварин.
Ми живемо в сільській місцевості. Старші покоління, мабуть, пам’ятають до чого призвела меліорація, що проводилася у 80-х роках минулого століття. Її наслідком стало зникнення великої кількості маленьких озерець, ставків, річок, але ж на той час населення не відчувало ще проблеми з питною водою, якої вистачало в криницях. Інша справа сьогодні.
На полях, де колись вирощували пшеницю, жито, овес, картоплю красуються кукурудза та соняшник. Результат такої діяльності нинішніх аграріїв дуже сумний. Зникли поверхневі води. Криниці спорожніли навіть у селах, що знаходяться безпосередньо біля річок чи в болотистій місцевості. Хтось, звісно, пояснить це явище рухом підземних вод і, що з часом вода повернеться. А що вже говорити про якість води. Щоб виростити оту кукурудзу та соняшник землевласники щедро обробляють свої поля пестицидами та добривами, які, внаслідок змивання, потрапляють у річки та підземні води, а потім у ті криниці, де ще залишилася вода, яку ми з вами споживаємо.
Що вже казати про ті жахливі наслідки для наших водних ресурсів, які принесла російська навала на нашу Батьківщину. На вивчення цього питання знадобляться роки, а то й десятиліття…
Все вище сказане лише невеличка краплина проблем, що завдає людина водоймам. Але це може призвести до того, що через якихось 100 років за один літр води людство платитиме більше ніж за один літр молока.
Тож бережімо воду, яка тече з водопровідного крана, хлюпоче в річках і джерелах! Пам’ятаймо, що економне використання води – це турбота про всіх людей, які живуть поряд з нами і житимуть після нас! Охороняймо водойми – бо це те саме, що оберігати життя на Землі, піклуватися про її красу, серед якої живуть люди і багато інших живих істот. Всім нам слід задуматися над своїми вчинками, обережніше ставитися до природних багатств, тоді в світі запанує гармонійність, зменшиться кількість природних катаклізмів. І пам’ятаймо народну мудрість: «Не плюй у криницю – знадобиться води напиться», а то буде «Води – хоч топитись, та нема де напитись».
Пилипенко Е.В.,
інженер з рекреаційного благоустрою 1 кат.
