20 березня відзначається Всесвітній день горобців. Ідею цього свята подав індійський еколог Мохаммед Ділавар з метою підвищення обізнаності про хатнього горобця та інших поширених в міському середовищі птахів.
Здається, нічого цікавого та особливого в житті горобців немає. Але це тільки на перший погляд. 
Ось що цікавого про горобців нам вдалося знайти.
• Вчені встановили, що батьківщина горобців — Південно-Східна Азія.
• Поселяючись поряд з людиною, горобці проникли далеко на північ в лісотундру та тундру. В крайніх північних районах ареалу горобці неодноразово повністю вимирали в холодні зими, але потім з’являлися знову.
• Горобці дуже часто влаштовують свої гнізда в стінках гнізд великих птахів, особливо білих лелек, денних хижаків, де почуваються в безпеці під захистом більш сильних сусідів, котрі, боронячи свої гнізда, заодно оберігають і горобине потомство.
• Загалом, за період вигодовування одного виводку пара горобців знищує до 30 тис. комах.
• Горобці піклуються чистоту пір’я і для того, щоб позбавитись від паразитів, часто купаються в піску або дрібних калюжах.
• Горобці – моногами, вони утворюють пару фактично на все життя. Тривалість життя в них не дуже велика: більшість не доживає до 4 років, хоча відмічаються 9- та навіть 11-річні горобці-патріархи. Середня тривалість життя горобців триває 9 – 21 місяць.
• Якщо у горобця не склалася сім’я з осені або самка загинула за зиму, у цьому випадку самець приречений провести холостяком наступний сезон. А потім він буде шукати будь-яку можливість знайти самотню самку і схилити її до спільного життя. Але це непросто, тому що на сотню горобчих припадають до 150 горобців.
• Проведені в міському парку дослідження угорських вчених показали, що близько 9 % пташенят не від «законного» батька, а в 21 % випадків в гнізді знаходилося хоча б 1 пташеня, що було не рідне своїй матері.
• Щоб вижити горобці схильні селитися зграями. Утворюючи зграйки, їм легше помічати небезпеку і швидше знаходити їжу. В зграї обов’язково є сторож, який відстежує навколишню територію і, помітивши небезпеку, подає характерний сигнал тривоги — «чрр», за яким усі горобці зриваються з місця і перелітають на безпечну відстань. У інших небезпечних випадках, як, наприклад, при раптовій появі кішки, або коли маленьке пташеня випадає з гнізда, стурбовані горобці влаштовують переполох, навперебій піднімаючи тріскотню у вигляді позивок «чере-ре-ре».
• Горобці бачать світ в рожевих відтінках, що досить незвично, так як зазвичай тварини мають чорно-білий зір. Хоча ящірки, наприклад, бачать світ помаранчевим.
• Горобці, будучи в повітрі, не можуть літати більше 15 хвилин, їм обов’язково потрібен відпочинок для відновлення сил.
• У стан спокою серце у цієї птиці б’ється 600 – 850 разів на хвилину, а от уже в польоті досягає позначки в 1000 разів у хвилину. Тому сильний переляк може бути смертельним: через різкий стрибок кров’яного тиску відбувається розрив аорти.
• До 1860 року в Америці не було жодного горобця, пізніше їх завезли з Англії для знищення шкідливих комах.
• Відома кампанія із знищення горобців як шкідників сільського господарства, що відбувалася в Китаї в 50-ті роки минулого століття. В березні – квітні 1958 року тільки з 3 дні кампанії в Пекіні та Шанхаї було знищено 900 тисяч птахів, а до першої декади листопада цього ж року в Китаї було знищено близько 1,96 мільярди горобців. Але весною наступного (1959) року масовий розвиток шкідників знищив більшу частину врожаю та призвів до голоду. 18 березня 1960 року Мао Цзедун особисто припинив кампанію по боротьбі з горобцями.
Так як горобці вже багато років постійно мешкають поряд з людиною, то їх можна використовувати в якості «біологічного індикатора» якості навколишнього середовища та змін, що в ньому відбуваються. На початку ХХІ ст. європейські популяції сильно зменшилися, а в деяких країнах горобців навіть занесли до Червоних книг. Так, у Великобританії кількість польових горобців зменшилася на 95 %, а хатніх – на 68 %. Точні причини катастрофічного скорочення кількості горобців невідомі, ось деякі гіпотези:
• в сільському господарстві більше сіють озимі зернові культури, ні ярі, і тому після збору врожаю поля переорюють, що позбавляє горобців їжі;
• епідемія голандської хвороби ільмових призвела до майже повної загибелі старих дерев, в дуплах яких часто гніздяться горобці;
• благоустрій міст, особливо часте косіння газонів, призвело до зменшення кількості комах – основної їжі пташенят;
• неякісна їжа, що начинена хімікатами, протруєне зерно на полях, призвело до порушення в горобців обміну речовин, в їх організмі припиняє вироблятися кальцій, необхідний для вироблення яєчної шкаралупи.
Незважаючи на широке поширення і поки що значну чисельність, горобці сигналізують нам, про проблеми в нашому домі і від їх успішного вирішення залежить і наш з вами добробут.
Назаров Назар,
молодший науковий співробітник
Мезинського НПП