Подорожуючи територією Мезинського парку часто можна зустріти сарну європейську – найменшого оленя нашої фауни. Найчастіше цих витончених тварин бачать під час їхнього харчування на полях озимини, рідше стикаються з ними в лісі чи на водопої.
Цікаві факти про сарну
• Латинська назва «capreolus» походить від «capra» – коза та зменшуваного суфікса «ol». Тобто «кізочка», за розмірною та поведінковою схожістю з козами. Найближчими її «родичами» є північні олені та лосі. Іноді її також називають «дика коза» або «козуля».
• Близьке за звучанням російське слово «серна» відноситься до зовсім іншого виду – козиці гірської (Rupicapra rupicapra L.), яку ще називають «скельниця» або «гірська сарна». Козиці – гірські тварини, в XVII – XIX ст. були широко поширені в Карпатах, але вже на початку ХХ ст. повністю винищені.
• У сарни новонароджені мають плямисте забарвлення, що дозволяє їм успішно маскуватися. До речі герой дитячих книг Бембі, спочатку був сарною. При адаптації твору до мультиплікаційного фільму компанія Walt Disney Pictures замінила сарну на оленятко.
• Світла пляма на сідницях біля хвоста, так зване «дзеркало» слугує для інформування родичів про небезпеку. В стані спокою дзеркало малопомітне, але при бігу тварини стає гарно помітним.
• У сарн роги мають лише самці, а самиці завжди безрогі. Щороку в жовтні – грудні самці скидають роги, приблизно через місяць починають рости нові. До квітня – травня вони повністю виростають і починають костеніти.,
• Колір рогів сарн залежить від живлення. У тварин, що живуть в листяних лісах і в раціоні мають значну частку гілок листяних дерев (а в корі гілок листяних дерев є дубильні речовини), роги темні. У сарн, що населяють бори, особливо на пісках, роги світлі.
• Шлюбний період – «гін» – відбувається в серпні – вересні. В це час самці сильно знервовані, збуджені, між ними часто відбуваються бійки.
• Самці сарни в разі небезпеки, видають звуки, що схожі на гавкання пса, а під час гону – «чуфикають».
• Влітку в раціоні сарни переважають трав’янисті рослини, менше вона поїдає гілки дерев і гриби. Восени та взимку гілковий корм та хвоя займають більший відсоток. Сарни ніколи не обдирають кору дерев.
• За способом живлення сарни відносяться до обкусуючих тварин. Згадайте казкове «бігла через місточок – ухопила кленовий листочок» – ось така поведінка характерна саме для сарн, а не для кіз. Сарни не об’їдають рослини, а лише трохи обкусують, тому завдають мінімальної шкоди, коли пасуться на полях.
• В разі небезпеки сарни біжать великими стрибками в 3 – 4 м довжини та 1,5 – 2 м висоти, розвиваючи швидкість до 60 км/год. В спокійному стані частіше пересуваються кроком або риссю.
• Вагітність сарни триває 9 місяців, причому на 4 – 4,5 місці ембріон завмирає і не розвивається. Сарни – єдині копитні тварини, що мають у вагітності латентний період.
• З органів чуття у сарн найбільш розвинені слух та нюх. Людину вони можуть відчути «унюхати» на відстані до 500 м. Легкий шурхіт листя сарни чують за 100 – 150 м. А от зір неважний – ці тварини короткозорі.
• Сарни можуть жити до 20 років, але в природі вони не доживають до цього віку. Зазвичай вік їх складає 6 – 10 років.
Назаров Н.В., науковий співробітник
