На землях Мезинського НПП сконцентрована значна кількість різноманітних археологічних пам’яток різних епох: стоянки, городища, поховальні комплекси, культові споруди, які є матеріальним свідченням культури населення України від доби каменю до часу Козаччини. Серед них – всесвітньовідома Мезинська палеолітична стоянка (відкрита 1907 р.), розташована на території сучасного Мезинського археологічного науково-дослідного музею імені В.Є. Куриленка у с. Мезин.
Археологічні дослідження на території парку були започатковані ще у 1907 р. археологом-аматором С.А. Гатцуком. З того часу вони тривають майже безперервно до сьогодення. Вивчення археологічних пам’яток на території Мезинського парку протягом ХХ ст. здійснювали такі дослідники, як Ф.К. Вовк, Л.X. Чикаленко, М.Я. Рудинський, О.М. Мельниківська, І.Г. Шовкопляс, О.В. Шекун, Р.В. Терпиловський. На початку ХХІ ст. ці роботи продовжили А.Л. Казаков, Д.Ю. Каравайко, Д.В. Ступак, О.М. Веремейчик та інші.
Починаючи з 2009 р. систематичні дослідження на території Мезинського НПП здійснює Мезинська експедиція Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка (НУЧК). Експедиція працює в активній співпраці з Мезинським НПП. Її роботи спрямовуються на вивчення пам’яток археологічної спадщини: моніторинг їх стану, картографування та встановлення культурно-хронологічних характеристик.
Протягом 2010–2015 рр. головним об’єктом досліджень експедиції був Свято-Миколаївський Пустинно-Рихлівський монастир. Дослідження здійснювались під керівництвом Р.М. Луценка та О.Є. Черненко. Архітектурний комплекс монастиря, який складався впродовж ХVІІІ–ХІХ ст., був майже повністю знищений у ХХ ст. В ході робіт експедиції вдалось здійснити розчистку решток корпусів монастирських келій, локалізувати більшість зруйнованих споруд (у тому числі Миколаївського собору 1754—1760 рр. та надбрамної церкви Іоанна Предтечі 1767 р.), дослідити комплекс печер (т. зв. Ближні та Дальні печери), а також провести сучасну топографічну зйомку території пам’ятки. Завдяки цьому у 2021 р. Рихлівський монастир отримав статус об’єкту вітчизняної культурної спадщини, який перебуває під охороною держави.
Починаючи з 2014 р. експедиція НУЧК здійснювала археологічні розвідки та топографічні зйомки пам’яток в окрузі сс. Радичів (городище Пузир Хутір) та Деснянське (колишня назва Свердловка; городища Свердловське-1, Свердловське-3, поселення в урочищі Хоромки). З 2015 по 2021 рр. під керівництвом О. Є. Черненко та Р. М. Луценка проводились стаціонарні дослідження багатошарового городища Свердловське 1.
Городище Свердловське–1 займає високий (45–50 м) мис правого корінного берега р. Десна, з південного боку до нього примикає відкрите поселення. Основний культурно-хронологічний горизонт на пам’ятці представлений роменською культурою і датується другою половиною ІХ – початком ХІ ст. Він репрезентує матеріальну культуру слов’ян, відомих за літописною згадкою як «сіверяни», на передодні та у процесі утворення Давньоруської держави. У період до 2021 р. на пам’ятці вдалось дослідити оборонні споруди, житлові та господарські комплекси, зібрати цікаву колекцію археологічних та біоархеологічних матеріалів того часу. Це дозволило отримати важливі дані про господарство, побут, культурні та торгівельні зв’язки місцевого населення.
Колекції археологічних знахідок з досліджень Мезинської експедиції НУЧК поповнили зібрання Чернігівського обласного історичного музею імені В.В. Тарновського, Коропського археологічного регіонального музею та Мезинського НПП
Нині археологічні розкопки на території Мезинського НПП призупинені, але, не зважаючи на скрутний та небезпечний час, дослідження тривають. Науковці опрацьовують отримані матеріали, готують наукові та науково-популярні публікації та планують продовження робіт.
Роман Луценко