Автор: Алла Наливайко

На території Мезинського національного природного парку відбулося інтегроване заняття для дітей 4–7 років, присвячене знайомству з дивовижною мешканкою прибережного світу — ставковою жабою. Захід поєднав у собі елементи екологічного пізнання, творчості та мовленнєвого розвитку.

Маленькі дослідники разом із екоосвітянами парку знайшли справжніх жаб, спостерігали за їх поведінкою, дізналися про особливості будови тіла, середовище життя та роль у природі. Допитливі питання, як-от: «Чому жабка біля води?», «Як вона ловить комах?» — допомогли дітям краще зрозуміти значення цієї тваринки в екосистемі.

Упродовж заняття діти грали в рольові ігри, перетворюючись на веселих жабок, стрибали по «лататтях», брали участь у сюжетній грі «Нагодуй жабеня», де тренували координацію та увагу.

Родзинкою стала інтерактивна вправа «Жаб’яча торбинка» — діти витягували із загадкової сумки предмети й відповідали на тематичні запитання: що їсть жабка, як вона плаває, як маскується, хто такий пуголовок і чим небезпечне сміття у водоймах.

Заняття завершилося підсумковим колом, де кожна дитина поділилася новими знаннями, які отримала під час заняття, а ще домашнє завдання — графомоторика «Жабка Квакля з берега Десни».

Такі екозаняття допомагають дітям не лише відкривати для себе світ живої природи, а й формують важливі риси — допитливість, спостережливість і бережне ставлення до довкілля.

^{Алла Наливайко, фахівець відділу еколого-освітньої роботи та рекреації}

Зустріти її можна вздовж берегів наших річок і ставків. Їжача голівка пряма (Sparganium erectum) — типовий мешканець прибережної смуги, справжній майстер пристосування: вона може зростати і на суші, і зануреною у воду.

Свою назву ця рослина отримала завдяки колючим кулястим суцвіттям і плодам, схожим на маленьких їжачків. Ці “їжачки” чудово тримаються на воді, мандруючи у пошуках нових місць для проростання.

Її тригранні листки з добре помітним реберцем легко відрізнити від інших прибережних рослин. А суцвіття — не лише функціональні, а й декоративні, тому їжача голівка іноді використовується в озелененні вологих ділянок.

Ця цікава й непересічна водна рослина заслуговує на нашу увагу та збереження.

Цей вид хвойних дерев поширений майже по всій території нашої країни, а в Мезинському НПП він займає найбільші площі серед усіх лісових масивів. Це сосна звичайна – дерево, яке може жити 300-400 років, а іноді й до 600 років. Ця рослина дуже полюбляє світло, тому її нижні гілки відмирають та очищують стовбур. Сосни гарно зберігають воду: під їхнім покривом не висихають та не міліють річки.

Деревина цієї рослини використовується в різних галузях як основний матеріал – для будівництва будинків, меблів, а також шляхом спалювання та переробки отримується вугілля, з якого виробляють ліки – активоване вугілля. Здавна вважається, що сосна живить людей внутрішньою енергією, допомагає позбутися депресій та недуг, тому що її ефірні масла виділяють хвойний запах – він підвищує працездатність, заспокоює. Кажуть, що треба просто постояти поруч із сосною, подивитися вгору на красу та велич цього дерева. А, щоб з’ясувати чи це насправді так, покошицькі школярі з фахівцем Мезинського НПП вирушили на екскурсію. Цього разу вибрали околицю села, де зростає велика кількість представників цього виду хвойних дерев.

^{Едуард Пилипенко, фахівець відділу еколого-освітньої роботи та рекреації}