У вересні на Чернігівщині вдруге за рік розцвіли бузок, яблуня та декоративні рослини. Фотографії квітучих рослин скидають жителі Новгород-Сіверщини.
Як зауважує науковий співробітник Мезинського НПП, еколог Юрій Карпенко, основна причина такого явища – тепла вереснева погода, яка підштовхує дерево до продовження вегетації. Явище вересневого квітування рослин триватиме недовго, щойно з’являться заморозки – цвіт зникне. Це виснажує рослину, можливо, весною може бути менш рясне квітування.
Доречі, про цвітіння бузку в українців є кілька народних прикмет. Наші пращури за часом квітування цієї рослини визначали, якою буде зима. Якщо бузок заквітнув на початку осені, то зима прийде пізно, а осінь триватиме довго і буде теплою. Якщо ж бузок зацвів наприкінці осені, то взимку будуть великі морози.
Цьогоріч для проведення вакцинації сформували близько 160 бригад, які розкидують брикети з вакциною вручну, а не з літаків, як було раніше. Кампанією охоплена вся територія області. Виключенням стали тільки ті місця, які становлять потенційну небезпеку для працівників.
З давніх-давен людям відомо: «Дерево життя – це гілочка, на якій ростуть три листочки. Перший листочок – символ минулого, другий – сучасного, а третій – майбутнього». Зображення «дерева життя» зустрічається на каменях далеких часів і свідчать про те, що люди ще в сиву давнину знали про нерозривний зв’язок «Трьох листочків». Щоб правильно орієнтуватися в житті, щоб бути освіченою людиною, треба знати минуле свого народу. Його історію.
В Україні не знайдеться людини, яка не знала б про козаків. Рятуючись від постійних нападів сусідів та набігів кочовиків, чоловіки гуртувалися для захисту своїх земель. На цьому тлі виникло козацтво, утворилася Запорізька Січ, а згодом і власна держава – Гетьманщина. Козак у нашій культурі – звитяжний воїн, озброєний захисник Вітчизни, що боронить віру, гідність та звичаї всього нашого народу. Не даремно ж, 1 жовтня об’єдналися три свята: Покрови Пресвятої Богородиці, українського козацтва, та День захисника України. Цікаво, що козаки настільки глибоко й щиро шанували образ Покрови Божої Матері, вірили у її силу й урочисто святкували цей день, що у народі закріпилася й друга назва свята – Козацька Покрова.
Саме цього дня на подвір’ї Мезинського археологічного музею імені В.Є.Куриленка зібралися дітлахи села Мезин. Змагалися в спритності, сміливості,знаннях з історії українського козацтва. Та що ж то за козак, якщо буде голодним? Тож, варили козацький борщ.
Борщ, відомий своєю ароматною та смачною суттю, є справжньою перлиною української кухні. Одна з найпопулярніших легенд про походження борщу пов’язана із Запорізькими козаками. Ця легенда розповідає про те, як під час одного з військових походів козакам дуже бракувало продовольства. Вони варили їжу з усього, що мали під рукою, і одного разу вийшла страва, яка дуже сподобалася. Козаки вважали, що саме вони придумали борщ. Історичні джерела також свідчать про присутність борщу в Україні. У реєстрі Війська Запорозького 1649 року можна знайти згадки про сімейні прізвища “Борщ” і “Борщенко” серед козаків. У 1718 році в документах Стародубського полку також фігурують Борщі. Ці антропоніми свідчать про те, що борщ був нерозривною частиною національної кухні в ті часи.
І сьогодні діти старанно готували, а потім із задоволенням куштували український козацький борщ.
Дякуємо нашим воїнам – сучасним козакам за можливість проводити такі заходи.
Наталія Сіра, директор Мезинського археологічного музею
