Щороку 15 листопада світ відзначає Всесвітній день вторинної переробки — важливу екологічну дату, яка покликана нагадати про відповідальне ставлення до ресурсів та важливість сортування відходів. Для Мезинського національного природного парку ця дата вже стала доброю традицією в освітній діяльності.
Цьогоріч фахівець відділу еколого-освітньої роботи та рекреації провела для учнів 4 класу Деснянської гімназії екогру «Сортувальна станція». Захід покликаний у цікавій та доступній формі сформувати у дітей базові навички екологічно дружнього поводження з відходами.
Пластик: корисний винахід та екологічний виклик
Під час заняття школярі дізналися, що пластик — один із наймасовіших матеріалів ХХ століття, який, на жаль, очолює і рейтинг відходів. Через надзвичайно довгий період розкладання (від 150 до 1000 років) та виділення токсичних речовин пластик завдає великої шкоди довкіллю та здоров’ю людини. Діти дізналися, як із переробленого пластику отримують гранули-флекс, які потім стають сировиною для нових речей.
Папір, скло, метал та органіка: чому важливо сортувати
Учасники гри навчалися відрізняти види пакетів, сортувати папір, дізналися, що макулатура дозволяє зменшити вирубку лісів і знизити кількість шкідливих викидів. Діти були здивовані, що зі старого скла знову роблять нові пляшки чи будівельні матеріали, а жерстяна банка може повернутися на полицю всього за 60 днів після переробки. Окрему увагу приділили небезпеці батарейок: одна невикинута належним чином батарейка здатна забруднити до 16 м² ґрунту.
Компостування — друге життя органічних відходів
Школярі дізналися про користь компостування та можливість отримувати цінне добриво для рослин із харчових залишків.
Принципи ZERO WASTE у дії
Мезинський НПП продовжує орієнтувати свою просвітницьку діяльність на концепцію «Нуль відходів» (Zero Waste), що базується на принципах 5R: reduce, remake, redesign, reuse, recycle – скороти, перероби, переоформи, повторно використай, утилізуй. також учні працювали з подарованим лепбуком «ZERO WASTE», який складається з трьох блоків. Під час гри діти не лише отримали корисні знання, а й здобули позитивні емоції та відчуття власної причетності до збереження природи.
Разом до екологічних змін
Мезинський НПП переконаний, що формування у молоді екологічної культури та навичок раціонального поводження з відходами — важливий крок до сталого розвитку громад. Просвітницькі заходи такого формату допомагають поширювати ідею «нуль відходів» серед населення та мотивують кожного робити свій внесок у збереження планети.
Наливайко А.Є., заступник начальника відділу еколого-освітньої роботи та рекреації
Багато комахоїдних птахів на зиму відлітають в темні краї, але не всі – частина залишається зимувати: синиці, дятли, повзики, підкоришники та ін. В холодну пору року нашим пернатим друзям часто важко добути корм. Особливо коли після відлиг настають сильні морози і все навколо покривається крижаною кіркою. Тоді доступ птахів до поживи сильно утруднений. Птахи (особливо молоді) не встигають з короткий зимовий день знайти достатньо поживи та гинуть від голоду.
Щоб допомогти зимуючим птахам, необхідно їх підкормлювати протягом зими та ранньої весни. Для цього виготовляються годівниці. Розвішують їх восени, до настання холодів.
Годівниця-лоток. На лист фанери розміром 30 × 40 см по краю прибивають тоненькі планки: дві розміром 26 × 2 × 2 см та дві розміром 44 × 2× 2 см. Планки прибивають до фанери (рис. 1). До кінців планок прив’язують шматки мотузки або дроту довжиною 40 – 50 см, їхні вільні кінці зв’язують. Годівниця готова. Вішають її серед густих гілок дерева, подалі від людних місць.
Годівниця-столик. Ця модель відрізняється від попередньої тим, що лоток не підвішується, а прикріплюється до підставки – утворюється невеликий столик (рис. 2). Потрібен лист фанери розміром 30 × 30 см, дві планки розміром 30 × 2 × 2 см та дві – 26 × 2 × 2 см. Планки прибивають до фанери, а сам лоток кріплять до бруска чи відрізка стовбура дерева діаметром 3,5 – 5 см і довжиною 120 – 150 см. Готову годівницю прикріплюють до кілочків, що забивають в землю заздалегідь, до її промерзання.
Годівниця-лоток та годівниця-столик незручні тим, що корм засипається снігом чи мокне під дощем. В той же час годівниці цих типів швидко знаходять птахи. Тому їх часто встановлюють тимчасово для приваблення птахів до основної годівниці з дахом.
Годівниця-будиночок. Годівниці цього типу є найпоширенішими. Вони бувають різних конструкцій, але завжди складаються з лотка, стійок та даху, корм в них не мокне і не засипається снігом.
Найпростіше виготовити годівницю з двоскатним дахом (рис. 3). Для неї вистругайте чотири планки перетином 2 × 2 см: дві довжиною по 26 см та дві – по 40 см. Збийте з цих планок прямокутну рамку. З листа фанери вирізається прямокутник розміром 30 × 40 см та прибивається дрібними цвяхами до рамки – у вас готовий лоток годівниці. Тепер візьміть брусок перетином 2 × 2,5 см та відпиляйте від нього чотири стійки довжиною по 23 см, та дві перекладини по 33 см. Перед тим, як встановити стійки, збийте їх попарно з перекладинами та відпиляйте верхні кінці під кутом 45°. Після цього підженіть стійки до кутів лотка та прибийте цвяхами. Для даху підберіть два шматки фанери розміром 25 × 50 см та прибийте їх цвяхами до нахилених поверхонь зрізів стійок та перекладин.
Щоб годівниця слугувала довше, пофарбуйте її масляною фарбою нейтрального кольору або просочіть оліфою. Дах можна зробити з листової пластмаси чи кровельної жерсті.
Годівниця для синиць з скляної банки. Це найпростіша годівниця для синиць. Насипте на дно скляної банки об’ємом 1 л трохи насіння соняшника (не жареного), закрийте поліетиленовою кришкою, з прорізаним отвором діаметром 4 – 4,5 см. Щоб годівниця знаходилася в горизонтальному положенні, збийте для неї найпростіший кронштейн. До нього дротом міцно прив’яжіть годівницю (рис. 4). Під дріт вставте квадратний шматок жерсті (10 × 10 см) чи руберойду для запобігання змочування корму дощем чи засипання снігом.
Годівниця-шпилька. Синиць можна підгодовувати не тільки насінням, але й шматочками несолоного сала, м’яса, потрухами домашніх птахів. Якщо такий корм класти в звичайні годівниці, то його швидко розтягнуть ворони, галки, сороки та коти. Тому краще виготовити годівницю-шпильку.
З стального дроту діаметром 5 – 6 мм зробіть велику шпильку довжиною до 5 – 6 см. На шпильці роблять два кільця: одне слугує пружиною, а інше – для підвішування годівниці (рис. 5). Кінець шпиль, де розміщується підвісне кільце, загніть гачком. На нижню частину шпильки із загостреним гачком надіньте 3 – 4 шматочки свіжого м’яса, несолоного сала, селезінки, печінки, закріпивши їх на рівній відстані один від одного. Підвісьте шпильку за допомогою мотузки чи дроту до гілки дерева.
Годівниця-гачок також придатна для тваринного корму. Її дуже легко зробити з дроту діаметром 5 – 6 мм (рис. 6). На гачки нанизують шматочки м’яса, несолоного сала та іншого тваринного корму, або шматочки черствого білого хлібу.
Про зимовий корм для птахів потрібно потурбуватись заздалегідь.
Протягом літа та осені назбирайте насіння рослин: суріпки, грициків, лободи, подорожника, кінського щавлю, конюшини, ясена, клену, білої акації. Висушіть їх та зберігайте в окремих мішечках.
Коли настане час підгодівлі птахів, виготовить з насіння кормові суміші і щоденно підсипайте в годівниці. Птахи самі виберуть собі їжу за уподобанням. Чечітки та чижі будуть ласувати дрібним насінням суріпки, лободи та кропиви; щиглики – насінням конюшини, снігурі – насінням ясену та кінського щавлю. В кормову суміш можна додати насіння культурних рослин: овес, пшеницю, просо, дрібний соняшник.
Заготуйте також ягоди калини, горобини, ялівця або бузини. Збирають їх, зрізуючи кетяги разом з невеликими гілочками, та сушать в затінку, під навісом чи на горищі. Взимку ці ягоди залюбки будуть скльовувати снігурі, дрозди та омелюхи. Також збирають колючі голівки лопуха (реп’яхи) – улюблений корм щиглів.
Восени заготуйте насіння кавунів та динь, промийте їх та висушіть. Їх гарно поїдають синиці та повзики. Синиці, дятли, повзики та підкоришники з апетитом ласують свяжим м’ясом, несолоним салом, потрухами домашньої птиці, черствим білим хлібом (чорний хліб давати не можна, бо він може забродити у волі і викликати загибель птаха).
Допоможіть птахам взимку і вони віддячать вам літом, знищуючи величезну кількість шкідливих комах.
за матеріалами наукового співробітника Мезинського НПП Назарова Назара
Дуже давно, понад п’ять тисяч років тому, гарбуз почали вирощувати в далекій Америці – там, де зараз Мексика. Стародавні індіанці вважали його дарунком сонця, бо він круглий і жовтогарячий, немов саме сонечко. Вони їли гарбуз, сушили його, з насіння робили олію, а зі шкірки – посуд і навіть іграшки.
Коли мандрівники привезли гарбуз до Європи, а потім і в Україну (приблизно у XVI столітті), він дуже сподобався людям. Українці швидко полюбили цю рослину за її врожайність і користь.
З того часу гарбуз став справжнім символом українського села – його садили біля кожної хати. Гарбуз прикрашав подвір’я, годував сім’ю, а ще був частиною народних звичаїв і пісень. Його клали на покуть як оберіг дому, використовували у ворожіннях і звичаях. А ще – це головний герой жартів та прислів’їв: «Без гарбуза нема обіду», «Де гарбуз, там і хата з добром»…. Гарбуз був атрибутом невдалого сватання.
Хоча у давній Велесовій ночі (український передвісник Хелловіну) гарбуз не мав окремого ритуального значення, його часто клали на осінній святковий стіл поруч із хлібом, медом і зерном – як подяку Велесу за врожай та достаток у господарстві. Теплий вогонь у середині гарбуза, що згодом став звичним атрибутом осінніх свят, символізував світло предків, яке захищає дім від темних сил і злих духів. Так гарбуз став не лише частиною кулінарних ігор осені, а й оберегом дому у Велесову ніч – ніч, коли межа між світами найтонша.
Хай у ваших домівках завжди буде гарбуз – знак щастя, здоров’я й добробуту!
