Фахівці з екологічної освіти Мезинського НПП провели ряд цікавих та пізнавальних заходів для учасників літнього клубу, що функціонує на базі Коропської школи в межах ініціативи DECIDE Summer Clubs 2023 «Ми вдома – ми в Україні».
Під час гри «Кажан – маленький супергерой» розвінчували міфи про кажанів, розібралися, що таке ехолокація та довідалися як полюють ці нічні тваринки.
Відчути неповторні пахощі лікарських трав змогли діти, які виготовляли фітобукети під час екологічної подорожі «Цілющі скарби зеленої аптеки».
А от під час квесту-гри «Секрети природи» учні намагалися розкрити всі таємниці тваринного та рослинного світу.
Нових позитивних та яскравих вражень всім відвідувачам літнього клубу!
І так, 31 липня на базі Рихлівського природоохоронного науково-дослідного відділення Мезинського НПП відбулася чергова зустріч працівників установи з школярами Оболонської школи. Під час заходу діти дізналися багато корисної інформації про найпоширеніших у нашій місцевості представників інвазійних видів рослин, а саме: амброзію полинолисту, борщівник Сосновського та клен ясенелистий.
Вишивка – це мабуть найулюбленіше народне мистецтво оздоблення тканини візерунками з використанням різних видів голок. Ця форма роботи, як правило, має вільний стиль і містить у собі інформацію щодо віри, обрядів, звичаїв, культури народу.
Найбільш давні елементи вишивки на рушниках Коропського р-ну
У Новгород-Сіверському районі білими та червоними нитками вишивали узори лічильною гладдю. Найчастіше прикрашали такий елемент одягу, як сорочка. Часто на одній сорочці біля полика шили червоні орнаменти, на підопліччі – білі.
Найбільш давні елементи вишивки на сорочках Коропського р-ну
З початку ХХ століття поєднання червоного та чорного кольорів стало пануючим на Чернігівщині, у першу чергу, у вишивці хрестиком. Ймовірно, під впливом червоних кролевецьких рушників у Коропському, Сосницькому, Борзнянському районах на початку ХХ століття побутували «красні» рушники з червоної бавовняної тканини з вишивкою, виконаною білими в поєднанні з синіми або жовтими нитками. Інколи смужки червоної тканини пришивали до кінців рушників.
Тож не уявляємо ми батькiвської хати без прикрас: вишиванок i рушникiв, витворiв народного мистецтва. Саме з батькiвської хати починається пiзнання свiту. Бiлi стiни, бiла стеля – неначе витканi з маминого полотна. Сонячні промені ллються через вiкна i вiд того на стiнах виграють розгаптованi квiтами рушники, розпростерли крила, немов пiвники, на рушниках горять кетяги калини, золотистi китички хмелю звисають з рушникiв до самого столу i пахнуть хлiбом. А чи в кожному домi зараз є вишиванка, вишиваний рушник?
Той, хто пам`ятає минуле, має чимало шансів не помилитися у майбутньому. Варто зберігати своє коріння та свої ремесла. Тому давайте вишивати.
Етнопосиденьки в філіалі Мезинського музею
Алла Наливайко, заст.нач.від.еколого-освітньої роботи та рекреації,
Наталія Сіра, директор Мезинського музею
