Птахи – це велика група теплокровних тварин, що поширені на всій земній кулі. Світова фауна нараховує близько 10 тисяч видів. В Україні зареєстровано 424 види, з яких 270 є гніздовими.
На території Мезинського національного природного парку достовірно зареєстровано 209 видів птахів, що складає майже половину орнітофауни України. 35 видів занесені до Червоної книги України, 14 – до Міжнародного Червоного списку та 207 видів до переліків Бернської конвенції. В цілому фауна птахів парку є типовою для Лівобережного Полісся.
Завдяки привабливому зовнішньому вигляду, різноманітності поведінки, та легкістю спостереження птахи стали улюбленим об’єктом любительської орнітології або бердвочінгу.
Які ж цікавинки пташиного світу можна побачити на території Мезинського парку?
Ділянка заплави Десни має першочергове значення для перелітних водоплавних птахів, що здійснюють сезонні переміщення по Дніпрово-Деснянському міграційному шляху. Багато птахів використовують заплавні біотопи і як місця зупинок для відпочинку під час міграцій. З такою ж метою можуть використовувати цей відрізок долини Десни і птахи, що летять широтним Поліським міграційним шляхом.
Навесні, на затоплених повінню деснянських луках, збираються багаточисельні зграї качок, гусей, куликів та інших навколоводних птахів. На жаль, в зв’язку з посухою останніх років та аномально теплою зимою, в цьому році весняний проліт не виражений і птахи не утворюють значних скупчень.
Біля озер часто можна помітити чапель. Біла чапля – справжня красуня. Восени на плечах чапель відростає довге ажурне пір’я, через яке цих птахів ледве не винищили. В другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. в моді були егретки – жіночі прикраси з пір’я чапель.
А ось родич білої чаплі – бугай – рідко потрапляє на очі, ховається в очеретяних заростях і активний переважно вночі. А от почути його не проблема – весною і на початку літа крики самців чути на відстань 2 – 4 км і нагадують короткий рев бика або гудіння вітру в трубі.
Всі чули про шлюбні танці журавлів (але мало хто їх бачив), а от про шлюбні танці великих норців знають небагато. Ці ігри відбуваються на воді і є дуже незвичайними та ритуалізованими завдяки чіткій послідовності поз, які синхронно демонструють птахи. Вони пливуть одне до одного, пір’я комірця розпущене, птахи трясуть головами і спливаются впритул. Потім встають у воді вертикально, в «позу пінгвіна», тримаючи в дзьобі пучки водоростей і пропонують один одному як подарунок. До речі, пташенята плавають на своїй мамі, як на кораблі, ховаючись в пір’ї на спині. При чому мама, навіть пірнає з ними.
Соловейко – один із символів України. Всі чули його спів. А хто його бачив? Невелика сіра пташечка, зовнішність не відповідає голосу. А як вокаліст розпушує пір’я, тріпоче крильцями, присідає, викладаючи всю свою енергію в мелодійну пісню…
Влітку на заплавних луках чути дивне деренчання. Це крики деркача – птаха-пішохода. Змусити його злетіти – важка справа та і літає він погано. Деркач прошмигне в траві тихенько і сховається…
Зараз є популярне розведення японських перепелів. Їхні яйця та м’ясо високо цінується. А на наших луках та полях можна зустрітися з його найближчим родичем – звичайним перепелом. Крики самців, що в народі зазвичай передають як «спать пора, спать пора», чути переважно ввечері. До речі в єгипетських ієрогліфах є зображення перепела і означав він звук «в» або «у».
Бджолоїдка і рибалочка – птахи-діаманти, своєю яскравістю не поступаються папугам. Гніздяться в норах, що риють у стрімких кручах. Бджолоїдка живиться комахами, а рибалочка полює на мальків на мілководді. Одуд – птах-неформал. Своїм «ірокезом» та яскравим вбранням нагадує представників неформальних молодіжних течій.
Що денні хижі птахи живляться переважно мишовидними гризунами, птахами, рибою – це відомо всім. Але серед них є справжній гурман – осоїд, що живиться личинами ос та джмелів, вистежуючи траси польоту комах і знаходить їхні гнізда.
Ну і наостанок згадаємо нічних красунь – сов. Птах – уособлення мудрості, таємничості, ба навіть якоїсь магічності. Нічне життя, «обличчя», міміка роблять цих птахів зовсім несхожими на інших.
Можна ще багато перелічувати пташиних див: гніздо-рукавичку ремеза, гніздо-кошик вивільги, поштукатурене гнізд дроздів, найменших наших птахів – золотомушку та волове очко, найрозумніших – сорок, круків, ворон і т.д. і т. ін. Незвичайне поряд, просто потрібно навчитися бачити. Чудеса природи навколо нас і щоб зануритися в них не потрібно їхати в далечінь. Озирніться довкола і ви побачите, що наш край не менш цікавий ніж савани Африки чи тропічні джунглі. Головне – зберегти та примножити ці дива.
Назар Назаров, молодший
науковий співробітник
Вода – це життя!
Вода – це життя!
Вода є основою життя на Землі, вона використовується майже в усіх сферах людської діяльності. Саме з води вийшли всі живі істоти, тому і ми – діти води. Вона вгамовує нашу спрагу, дає життя ланам, зігріває будинки, стелиться перед кораблями…
Антуан де Сент-Екзюпері пише про воду так: «Вода! Ти не маєш ні смаку, ні запаху, тебе не опишеш, тобою насолоджуєшся, не розуміючи, що ти є. Ти не просто необхідна для життя, ти і є життя».
Ідея про проведення Всесвітнього дня води вперше прозвучала на конференції ООН, яка була присвячена розвитку та охороні навколишнього середовища. Ця подія відбулася в Ріо-де-Жанейро у 1992 році.
В 1993 році Генеральною Асамблеєю ООН прийнято офіційне рішення (резолюція) про проведення 22 березня Всесвітнього дня водних ресурсів, щоб нагадати всім жителям планети про значення і важливість води, привернути увагу до проблем якості питної води, необхідності охорони водних ресурсів та їх раціонального використання.
Цьогоріч тематика Всесвітнього дня води: «Вода та зміни клімату – прискорення дій».
Процес зміни клімату та екологічний стан водних ресурсів нерозривно пов’язані між собою. Вода є нашим найдорожчим ресурсом, що потребує відповідального та раціонального використання, адже кліматичні зміни у водній сфері вже незворотні, і від кожного з нас залежить, як у подальшому розвиватимуться ці зміни.
Всього на території України понад 70 тис. річок (тільки в Закарпатті їх близько 10 тис.), але тільки 117 (4 в Закарпатті) з них мають довжину понад 100 км. Найбільшими річками країни є Дніпро, Дністер, Південний Буг та Сіверський Донець. Озер у країні понад 20 тисяч, 43 з них мають площу, яка перевищує 10 км². Найбільше озеро Полісся – Світязь. Загальна площа боліт становить 12 тис. км². Розташовані вони переважно в Поліссі.
Водні ресурси території Мезинського НПП включають поверхневі і підземні води. Поверхневі води займають 4% території Парку і включають: річки, озера-стариці, ставки, джерела. Найбільшою річкою Мезинського НПП є р.Десна.
Річка Десна – найдовша, лівобережна притока Дніпра. Її басейн являє собою підвищену, слабо хвилясту рівнину, невеликим нахилом з північного сходу на південний захід. Довжина українського відрізку русла Десни становить 591 км, а на території Мезинського парку знаходиться 53 км її русла.
Десна – є єдиною річкою, що практично не була зарегульована. На українській частині русла не побудовано дамб, немає водосховищ, каналів. Завдяки цьому вона й на сьогодні зберегла меандруюче русло та заплаву такою, якою її створила природа.
Заплава Десни багата на озера, їх на території парку 17, найбільшими є оз. Хотинь, Бабне, Старик, Широке. За походженням вони є старицями Десни, що від’єдналися від її річища.
Хотинь – найбільше лівобережне озеро в деснянській заплаві між Новгород-Сіверським і Коропом. Східний берег тягнеться вздовж великого соснового бору.
На жаль люди не цінують природної краси, та безцінних водних ресурсів не тільки Мезинського національного природного парку, але й всього світу. Це призводить до не виправних наслідків, які шкодять навколишньому природному середовищу.
Кожен з нас повинен зробити якусь маленьку добру справу для збереження, охорони та відтворення водних ресурсів. Хтось з Вас вчасно закриє кран на кухні чи у ванній кімнаті й тим самим збереже десяток літрів чистої води, інший – викине випиту пляшку води не в річку, а в спеціальний сміттєвий контейнер, а дехто навіть очистить джерело, яке повністю замулене і може просто пересохнути спекотним літом. А що саме зробити, хай підкаже Вам серце. Не відмовляйтесь від добрих справ, адже все що Ви зробите повернеться Вам сторицею. Не будьте байдужими, не будьте осторонь.
Людмила Науменко,
провідний фахівець з екологічної освіти
Мезинського НПП
Занадто цінні, аби їх втратити
21 березня світова спільнота відзначала Міжнародний день лісів. Ідея проголошення цього свята, зародилася ще в 1971 році під час загальних зборів Європейської конфедерації сільського господарства, на яких було обговорено значення лісових ресурсів та важливість їх збереження.
На території Мезинського НПП переважають нетипові для Полісся дубові, липово-дубові та кленово-липово-дубові ліси, в яких дуб звичайний завжди формує перший ярус. Другий ярус створюють липа серцелиста та клен гостролистий. В західній частині парку зустрічаються також грабово – дубові ліси.
В цілому, на сьогоднішній день, в світі ліси займають понад 30% земель і налічують більше 60 000 видів дерев. Проте їх площа скорочується з кожним днем. За рік наша планета втрачає більше 13 млн. га лісів. Лісові масиви гинуть від пожеж, впливу комах-шкідників, природніх катастроф та незаконних вирубок. Зменшення їх площі призводить до глобальних негативних наслідків для людства та всієї планети, адже ліси забезпечують продовольством та енергетичними ресурсами приблизно 1,6 мільярда населення світу. Знищуючи ліс люди тим самим знищують 80% світового біорізноманіття. Але найголовнішим є те, що ліси відіграють важливу роль у зміні клімату та є «легенями планети». Саме вони забезпечують таке необхідне для нас чисте повітря.
Основним завданням відзначення Міжнародного дня лісів є привернути увагу суспільства до проблем збереження лісових масивів, донести інформацію про стан лісових екосистем, закликати до їх захисту та відновлення.
У 2020 році Міністерство енергетики та захисту довкілля України разом з Державним агентством лісових ресурсів України започаткувало нову Всеукраїнську акцію «Відновлюємо ліси разом». Планувалося протягом тижня, з 21 до 29 березня, у рамках Акції висадити щонайменше 10 мільйонів дерев. На жаль, за всім відомими обставинами, даний захід не вдалося реалізувати. Проте пам’ятаймо, що майбутнє лісу в наших руках, тому збережемо його разом!
Марина Усок,
провідний фахівець з екологічної освіти
Мезинського НПП