До вашої уваги – розповідь про село Курилівка Понорницької територіальної громади Новгород-Сіверського району, авторка якої – директорка Мезинського археологічного науково-дослідного музею імені В. Є. Куриленка Наталія Сіра.



Курилівка – село з глибоким корінням
На березі тихої Лоски, притоки Десни, постало село Курилівка (Новгород-Сіверський район). Його оточували соснові й вільхові ліси, а болота довгий час відрізали від сусідів. Ці землі пам’ятають людину ще з мезоліту: тут знаходили крем’яні знаряддя, уламки посуду, сліди перших землеробів і ремісників. Поселення існували тисячоліттями, аж до того часу, коли на кілька століть територія спорожніла.
У середньовіччі Курилівка пережила татарські набіги, проте знову ожила. Легенда розповідає, що на Хуторищі оселився запорожець-утікач. Він гнав дьоготь і смолу, здіймаючи над лісом клуби диму. Люди прозвали цього чоловіка Курилом, а хутір – Курилівкою. Згодом у Курила з’явилася винокурня, що приваблювала робітників і селян. Так невелике поселення виросло в село.
З часом Курилівка змінювалася: то занепадала, то відроджувалася. Її мешканці займалися землеробством, бджільництвом, гнали смолу, а згодом освоїли і сплав лісу по Десні. Село знало і злидні, і розквіт, пережило революцію, голод, колективізацію та війну.
Курилівка дала Україні відомого археолога Василя Куриленка, який відкрив десятки пам’яток у рідному краї і створив Мезинський археологічний музей.
Та попри багату історію, як і чимало українських сіл, сьогодні Курилівка занепадає: на початок 2025 року тут мешкає лише 33 людини.