Триває проєкт «Легенди про походження назв сіл, селищ і міст Чернігівщини».

До вашої уваги – розповідь про село Курилівка Понорницької територіальної громади Новгород-Сіверського району, авторка якої – директорка Мезинського археологічного науково-дослідного музею імені В. Є. Куриленка Наталія Сіра.

Курилівка – село з глибоким корінням

На березі тихої Лоски, притоки Десни, постало село Курилівка (Новгород-Сіверський район). Його оточували соснові й вільхові ліси, а болота довгий час відрізали від сусідів. Ці землі пам’ятають людину ще з мезоліту: тут знаходили крем’яні знаряддя, уламки посуду, сліди перших землеробів і ремісників. Поселення існували тисячоліттями, аж до того часу, коли на кілька століть територія спорожніла.

У середньовіччі Курилівка пережила татарські набіги, проте знову ожила. Легенда розповідає, що на Хуторищі оселився запорожець-утікач. Він гнав дьоготь і смолу, здіймаючи над лісом клуби диму. Люди прозвали цього чоловіка Курилом, а хутір – Курилівкою. Згодом у Курила з’явилася винокурня, що приваблювала робітників і селян. Так невелике поселення виросло в село.

З часом Курилівка змінювалася: то занепадала, то відроджувалася. Її мешканці займалися землеробством, бджільництвом, гнали смолу, а згодом освоїли і сплав лісу по Десні. Село знало і злидні, і розквіт, пережило революцію, голод, колективізацію та війну.

Курилівка дала Україні відомого археолога Василя Куриленка, який відкрив десятки пам’яток у рідному краї і створив Мезинський археологічний музей.

Та попри багату історію, як і чимало українських сіл, сьогодні Курилівка занепадає: на початок 2025 року тут мешкає лише 33 людини.

https://www.facebook.com/chocnt

Маленькі герої великих справ: як діти села Мезин долучились до Всесвітнього дня прибирання

20 вересня, у Всесвітній день прибирання, маленькі мешканці села Мезин дружною командою вийшли на толоку. Цього разу об’єктом їхньої турботи стала територія біля місцевого парому – улюбленого місця відпочинку. За лічені хвилини мальовничий берег помітно посвіжішав: зникли пластикові пляшки, пакети та інший непотріб, який залишили після себе недбайливі відпочивальники.

Але на цьому екоакція не завершилася. Після плідної праці на юних активістів чекав творчий сюрприз – майстер-клас з апсайклінгу. Діти дізналися, що багато з того, що ми звикли вважати сміттям, може отримати друге, не менш яскраве життя.

Під керівництвом організаторів заходу звичайні пластикові пляшки, почали перетворюватися на оригінальні вази, які учасники забрали додому як нагадування про важливий внесок у збереження довкілля.

Отак, за допомогою безмежної дитячої фантазії непотрібний пластик знайшов нову корисну функцію.

Цей день став для дітей не просто уроком екологічної грамотності, а й яскравим прикладом того, як спільними зусиллями можна досягти великих результатів. Маленькі мезинці не лише зробили своє село чистішим, а й навчилися бачити красу та потенціал у звичайних речах, довівши, що майбутнє нашої планети – у дбайливих та творчих руках.

Алла Наливайко, фахівець Мезинського НПП

Гриби: від насолоди до небезпеки

Осінь – грибна пора. А це означає, що настав сезон для любителів «тихого полювання». Тисячі грибників прямують до лісу за своїм трофеєм, адже процес збирання грибів приносить естетичну, фізичну, а інколи ще і фінансову насолоду. Та не слід забувати, що в деяких випадках вживання грибів може призвести до важкого харчового отруєння з негайною госпіталізацією, а інколи закінчується смертю.

Аби зменшити кількість таких випадків слід проводити інформаційно-роз’яснювальну роботу з населенням. А починати треба з раннього віку. З цією метою працівниками Мезинського НПП було проведено інтерактивне заняття з учнями 5-6 класів КЗ “Черешенський ліцей” до Європейського дня грибів. Під час заходу діти переглянули цікаву презентацію, з якої дізналися багато корисної інформації про харчові та отруйні гриби, а, найголовніше як їх розрізнити, бо багато їстівних грибів мають своїх отруйних двійників. По завершенню заходу діти зібрали кошик з їстівними грибами та отримали пам’ятку про збір та вживання цього природнього делікатесу.

А нам усім, і дорослим, і малим, не слід забувати просте правило: «Сумніваєшся у їстивності гриба – залиш його в лісі!». А якщо вже ненароком ви отруїлися, то не займайтеся самолікуванням, а негайно зверніться до лікарів.

Едуард Пилипенко, фахівець Мезинського НПП