Опубліковано

“Болота – колиска життя”

    «Водно-болотні угіддя на користь людям і природі»! Саме під таким гаслом цьогоріч відзначають Всесвітній день водно-болотних угідь. Ця тема привертає до важливості водно-болотних угідь для багатьох аспектів діяльності та здоров’я людини, а також ролі цих екосистем для збереження біорізноманіття. Відновлюючи та зберігаючи водно-болотні угіддя, ми застосовуємо природо орієнтовані рішення для накопичення води, адаптації до зміни клімату та вирішення багатьох соціально-економічних питань, пов’язаних з використанням природних ресурсів.
    З нагоди Всесвітнього дня водно-болотних угідь 2 лютого в Оболонській  ЗОШ та Деснянській гімназії працівники Мезинського НПП для учнів 5-9 класів  провели захід «Болото – колиска життя».
    Метою заходу було ознайомлення учнів з водно-болотними угіддями та їх значенням в житті людини. Особлива увага була приділена болотам, їх користі для населення та екосистеми.
    Учні отримали цікаву інформацію про рослинний і тваринний світ боліт, переглянувши запропоновану їм презентацію. А отримані знання закріпили, взявши участь у пізнавальній вікторині.

 

                                                     Фахівець з екологічної освіти

Едуард Пилипенко

Опубліковано

«ВОДНО-БОЛОТНІ УГІДДЯ – ДЛЯ КОРИСТІ ЛЮДЕЙ І ПРИРОДИ»

 

     Під таким гаслом у 2022 році  відзначається Всесвітній день водно-болотних угідь. Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення (Рамсарська конвенція) була підписана 2 лютого 1971 року в місті Рамсар, що в Ірані. Україна поновила своє членство в Конвенції у 1996 році.
Згідно зі статтею 1 «Рамсарської конвенції» під водно-болотними угіддями розуміють райони маршів‚ боліт, драговин, торфовищ або водойм – природних або штучних, постійних або тимчасових‚ стоячих або проточних‚ прісних‚ солонкуватих або солоних‚ включаючи морські акваторії‚ глибина яких не перевищує шість метрів.
    Не залишилися осторонь цієї дати і співробітники Мезинського національного природного парку, які під час різних заходів (зустрічі, виставка, інтерв’ю для ЗМІ, інформація в соцмережах) звернули увагу на цінність цих територій, їх значення для підтримання екологічних режимів та збереження біорізноманяття.
    Зі студентами-екологами Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка була проведена on-line зустріч, присвячена цій даті. Під час заходу було зазначено, що водно-болотні угіддя відіграють значну роль у зменшенні впливу таких екстремальних погодних явищ як повені та посухи. Вони діють як природні водосховища, акумулюючи і зберігаючи дощові та талі води, вони запобігають повеням, а протягом посушливих періодів водно-болотні угіддя «віддають воду» і затримують початок посухи.
Університетська бібліотека підготувала виставку літератури про болотні екосистеми, природно-заповідні території і водно-болотні угіддя.
На сьогодні Перелік цих угідь включає 2247 водно-болотних угідь загальною площею близько 215,051 млн. га. Серед них – і наші 50 водно-болотних угідь міжнародного значення, з них на Чернігівщині всього одне – заплава Десни (площею 4, 270 га) вище Новгород-Сіверська. Наукові спостереження останніх десятиліть вказують на зростання кількості стихійних лих, більшість з яких пов’язані зі змінами клімату та погодними явищами. Відповідно до даних ООН приблизно 90% усіх стихійних лих пов’язані з водою. Проте переважна більшість людей не знають про корисні властивості водно-болотних угідь. Зазвичай люди бачать лише заболочену місцевість, яку бажано трасформувати у щось «корисне», осушити, засадити лісом, добувати з неї торф чи перетворити болота на поля. Вчені підрахували, що з початку ХХ ст. понад 60% водно-болотних угідь зникли через діяльність людини.
    Для визначення угідь, які можуть бути заявлені до спеціального Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення, розроблені критерії, серед яких: типовість та унікальність екосистем для біогеографічного регіону, цінність угіддя для підтримання біологічного різноманіття регіону, існування ендемічних, рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, місце регулярного перебування понад 20 тис. водних птахів, або важливе місце для нересту, нагулу і зимівлі місцевих видів риб тощо. Кожна країна-Договірна Сторона Конвенції має заявити до Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення принаймні одне своє угіддя і взяти його під охорону.

Юрій Карпенко,
начальник науково-дослідного відділу

Опубліковано

Збережемо рибу від задухи взимку

             Зо два десятки ополонок прорубали інспектори Рихлівського ПНДВ Мезинського НПП на озері Стара Десна. Зробили це, щоб риба не загинула від задухи.
         

У зимовий період, коли водойми вкриваються кригою, виникає загроза задухи риби. Таке явище трапляється через утворення великої товщі льоду та снігу на ньому, а також кисень витрачається на гниття рослинних решток на дні водойми. Через це різко зменшується насичення води киснем.
           Для виживання риб в зимовий період необхідний мінімум вмісту кисню (мг/дм3) у воді, який для риб є різним: щука, окунь, плітка, короп, – 4,0; вугор річковий – 3,6; білий амур – 3,0 тощо. Найбільш витривалими до вмісту кисню є в’юн – 0,8 та карась сріблястий – 1,0. Судак, лящ засинають, коли вміст кисню в одному літрі води знижується до 2 мг/л.
         Ознаки задухи дуже прості: скупчення великої кількості риби в ополонках та неприємний запах з води. Основним методом боротьби з задухою є аерація (насичення) води киснем повітря. Найпоширенішим та найпростішим заходом попередження явищ задухи є прорубування ополонок для забезпечення доступу у водойми атмосферного кисню. Для того, щоб ці ополонки не замерзали та довго слугували джерелом насичення води киснем, в них потрібно вставляти снопи, виготовлені з трубчастих стебел рослин, наприклад, комишу.
               Льодовий покрив річок є нестійким – на перекатах та місцях із швидкою течією вода відкрита та може добре поглинати атмосферний кисень. Інша ситуація спостерігається на ставках, озерах, водосховищах, де вода стояча. Саме в них може виникнути задуха з усіма її наслідками.
             Заходи по запобіганню задухи риби проводяться  інспекторами відділень та інженерами з охорони екосистем по всіх водних об’єктах Мезинського національного природного парку.
             Закликаємо рибалок-любителів, користувачів водних біоресурсів та орендарів стежити за ходом зимівлі риби. А також прорубувати ополонки під час встановлення льодового покрову на водоймах. Такі роботи слід виконувати обережно, із дотриманням заходів безпеки.
           Якщо дотримуватися рекомендацій, можна захистити водні біоресурси від загибелі в холодну пору року. Пам’ятайте, що сприятливі умови зимівлі риби – це запорука їх збереження для нересту навесні і влітку.

Ігор Шило,
майстер  Рихлівського ПНДВ