Чергові палеогеографічні дослідження на території Мезинського НПП

У вересні 2014 року співробітниками парку було проведено чергові палеогеографічні дослідження на території Мезинського національного природного парку. Для з’ясування нових фактів з історії розвитку давньої природи парку були досліджені природні відслонення на правому березі р. Десни на південь від с. Свердловка.

У найбільш стратиграфічно повному відслоненні (біля «Крейдяної гори») у пяти розчистках досліджено майже 22 метрову товщу різногенетичних відкладів: субаеральні відклади голоцену-пізнього плейстоцену, гляціальні та флювіогляціальні відклади середнього плейстоцену, аквальні відклади середнього неогену-крейди.

За попередніми результатами в розрізі виявлено голоценовий ґрунт (потужність близько 1,5 м), який відображає сучасні природні умови даної території і представлений темно-сірим опідзоленим ґрунтом. Сформувався сучасний ґрунт на бузьких лесах і лесоподібних суглинках (потужність до2 м), які відображають аридні та холодні перигляціальні умови останнього максимуму похолодання (валдайське зледеніння, близько 20 тис. р. т.). У свою чергу лесоподібні суглинки залягають на потужній товщі моренних відкладів (близько 6,5 м) залишених на даній території за часів максимального на території України, дніпровського зледеніння (близько 180 тис. р. т.). У цій товщі знайдено величезну кількість валунів, валунчиків і уламків різноманітних гірських порід. Дніпровські відклади з різкою ерозійною межею залягають на різнозернистих, переважно дрібнозернистих пісках полтавської світи (потужність близько10 м), які відображають умови відносно мілкого моря, що покривало територію дослідження з пізнього олігоцену і поступово відступало в міоцені. Піски полтавської світи поділяються на три фації за забарвленням (зеленувато-сірі, буруваті та білі) і перекривають горизонт зеленуватих, збагачених на глауконіт пісків харківської світи. Зеленуваті піски харківської світи – це відклади олігоценового моря, що перебувало на території парку 24-37 млн. р. т. На найнижчому гіпсометричному рівні в розрізі виявлено крейдяні відклади, які є свідченням перебування на території парку доволі глибокого теплого моря більш як 65 млн. р. т.

Загалом, отримані дані палеогеографічних досліджень вказують на неодноразові зміни природних умов на території Мезинського національного природного парку протягом його геологічного розвитку, а отримані результати є дуже цікавими не тільки з огляду на їх наукову цінність, а й у пізнавальному та краєзнавчому сенсі.

С.П. Дорошкевич

О.І. Яковенко

Поделиться в соц. сетях

Share to Facebook

Залишити відповідь