Мезинський національний природний парк

                                            «Якщо моя ідея буде визнана здійснимою,
                                             я спокійно зустріну смерть, знаючи,
                                             що моя ідея не загине разом зі мною»
                                                                                           М.І. Кибальчич
Історія світової авіації тісно пов’язана з українською землею. Багато українців зробили вагомий вклад в розвиток ракетобудування та космонавтики. Серед них В.П. Янгель, С.П. Корольов, Г. Косунька. У космосі побували майже два десятки космонавтів – вихідців з України.
Перша сторінка української космонавтики була написана ще в 1881р., коли виходець з містечка Короп, що на Чернігівщині, Микола Кибальчич запропонував оригінальний проект літального апарату, який призначався для польоту людини в космос.
М. І. Кибальчич народився 19 жовтня 1853р. у родині священника. Після смерті матері, протягом 1859-1863 рр., перебував в с. Мезин у діда Максима Іваницького, де й отримав домашню освіту.
Увесь вільний час Микола приділяв читанню, цікавився піротехнікою. Прізвисько Миколи – Піротехнік міцно закріпилось за ним серед родичів і близьких на все його коротке життя.
У 1864 р. вступив до Новгород – Сіверської гімназії, але за наполяганням батька був переведений до духовного училища в цьому ж місті. І за його ж наполяганням у 1867 р. вступив до Чернігівської духовної семінарії. Але юнака вабили точні науки і провчившись два роки він залишає училище.
У 1871 р. закінчує із срібною медаллю вже Новгород – Сіверську гімназію. І у вересні зарахований студентом Петербургзького Інституту шляхів сполучень.
Через два роки навчання переходить до Медико – хірургічної академії і в цей час знайомиться з народниками – пропагандистами.
1879 р. – Микола Кибальчич, за дорученням групи «Свобода або смерть», організовує лабораторію для вивчення виробництва нітрогліцерину і динаміту, а трохи пізніше організовує майстерню для виробництва вибухових речовин. Вступає до організації «Народна воля» та переїздить до Одеси.
З цього часу і до 1881 р. Кибальчич спільно з однодумцями виготовляє вибухівку, яка за 2 роки 7 разів використовувалась у замахах на царя.
У 1881 р. в ніч на 1 березня М.І. Кибальчич з допомогою М. Є. Суханова та
М.Ф. Грачевського виготовив 4 бомби для замаху на царя. Вдень одною з них було вбито Олександра ІІ. 17 березня Кибальчич був арештований. За 4 дні, які залишились до суду з неминучим смертним вироком, Микола на стіні одиночної камери надламаним ґудзиком пише і креслить проект повітроплавального приладу. Увесь час він вимагає паперу, який врешті-решт отримує і переносить на нього свій винахід. Проект повітроплавального приладу Кибальчич передає охоронцеві Герарду з проханням добитися його розгляду науковими експертами. 29 березня суд засудив Миколу Івановича до страти через повішення. Він категорично відмовився подавати прохання про помилування. 3 квітня о 9 годині 20 хв. Кибальчича було страчено в Петербурзі на Семеновському плаці.
Проект Кибальчича є сміливою спробою винахідницької думки підійти до розв’язання важливих теоретичних і практичних проблем, зв’язаних із польотом важчих за повітря реактивних літальних апаратів.
Для польоту на інші планети пропонували використати магнетизм Землі, гарматний снаряд, центробіжну силу. Все це були утопії. Лише в проекті «повітроплавального приладу» М. І. Кибальчича ми знаходимо конкретне роз’яснення технічної проблеми міжпланетного польоту. Цей апарат міг би рухатися і в абсолютній порожнечі міжзоряного простору. По суті це був перший крок в історії міжзоряного плавання.
Звичайно, апарат Кибальчича має з точки зору сучасного стану аеродинаміки і досягнутого рівня розвитку реактивної техніки, конструктивні недоліки. Але він писав свій проект у в’язниці протягом трохи більше 2 днів і у нього не було часу на другорядні деталі.
Кибальчич першим запропонував використати реактивні двигуни для апаратів важчих за повітря.
Передсмертне бажання Кибальчича залишилось невиконаним. Він так і не отримав висновку експертизи.
Випадково його проект було знайдено в архівах департаменту поліції і надруковано в № 4-5 журналу «Былое».
20 січня 1960 р. в Коропі у сімейному будинку Кибальчичів відкрито меморіальний музей, експозиції якого розповідають про його дитячі та юнацькі роки, революційну та винахідницьку роботу. Ім’ям Миколи Кибальчича названо кратер на зворотному боці Місяця.
Так, як своє дитинство винахідник провів у с. Мезин, то в експозиції Мезинського археологічного науково-дослідного музею ім. В. Є. Куриленка та його філії знаходяться матеріали, присвячені славетному земляку.
Спадщина, залишена нам Кибальчичем, широко використовується у сучасній космонавтиці.
                                                            Наталія Сіра, директор
                                                            Мезинського археоелогічного
                                                            науково-дослідного музею
                                                            ім. В.Є. Куриленка

Птахи – це велика група теплокровних тварин, що поширені на всій земній кулі. Світова фауна нараховує близько 10 тисяч видів. В Україні зареєстровано 424 види, з яких 270 є гніздовими.
На території Мезинського національного природного парку достовірно зареєстровано 209 видів птахів, що складає майже половину орнітофауни України. 35 видів занесені до Червоної книги України, 14 – до Міжнародного Червоного списку та 207 видів до переліків Бернської конвенції. В цілому фауна птахів парку є типовою для Лівобережного Полісся.
Завдяки привабливому зовнішньому вигляду, різноманітності поведінки, та легкістю спостереження птахи стали улюбленим об’єктом любительської орнітології або бердвочінгу.
Які ж цікавинки пташиного світу можна побачити на території Мезинського парку?
Ділянка заплави Десни має першочергове значення для перелітних водоплавних птахів, що здійснюють сезонні переміщення по Дніпрово-Деснянському міграційному шляху. Багато птахів використовують заплавні біотопи і як місця зупинок для відпочинку під час міграцій. З такою ж метою можуть використовувати цей відрізок долини Десни і птахи, що летять широтним Поліським міграційним шляхом.
Навесні, на затоплених повінню деснянських луках, збираються багаточисельні зграї качок, гусей, куликів та інших навколоводних птахів. На жаль, в зв’язку з посухою останніх років та аномально теплою зимою, в цьому році весняний проліт не виражений і птахи не утворюють значних скупчень.
Біля озер часто можна помітити чапель. Біла чапля – справжня красуня. Восени на плечах чапель відростає довге ажурне пір’я, через яке цих птахів ледве не винищили. В другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. в моді були егретки – жіночі прикраси з пір’я чапель.
А ось родич білої чаплі – бугай – рідко потрапляє на очі, ховається в очеретяних заростях і активний переважно вночі. А от почути його не проблема – весною і на початку літа крики самців чути на відстань 2 – 4 км і нагадують короткий рев бика або гудіння вітру в трубі.
Всі чули про шлюбні танці журавлів (але мало хто їх бачив), а от про шлюбні танці великих норців знають небагато. Ці ігри відбуваються на воді і є дуже незвичайними та ритуалізованими завдяки чіткій послідовності поз, які синхронно демонструють птахи. Вони пливуть одне до одного, пір’я комірця розпущене, птахи трясуть головами і спливаются впритул. Потім встають у воді вертикально, в «позу пінгвіна», тримаючи в дзьобі пучки водоростей і пропонують один одному як подарунок. До речі, пташенята плавають на своїй мамі, як на кораблі, ховаючись в пір’ї на спині. При чому мама, навіть пірнає з ними.
Соловейко – один із символів України. Всі чули його спів. А хто його бачив? Невелика сіра пташечка, зовнішність не відповідає голосу. А як вокаліст розпушує пір’я, тріпоче крильцями, присідає, викладаючи всю свою енергію в мелодійну пісню…
Влітку на заплавних луках чути дивне деренчання. Це крики деркача – птаха-пішохода. Змусити його злетіти – важка справа та і літає він погано. Деркач прошмигне в траві тихенько і сховається…
Зараз є популярне розведення японських перепелів. Їхні яйця та м’ясо високо цінується. А на наших луках та полях можна зустрітися з його найближчим родичем – звичайним перепелом. Крики самців, що в народі зазвичай передають як «спать пора, спать пора», чути переважно ввечері. До речі в єгипетських ієрогліфах є зображення перепела і означав він звук «в» або «у».
Бджолоїдка і рибалочка – птахи-діаманти, своєю яскравістю не поступаються папугам. Гніздяться в норах, що риють у стрімких кручах. Бджолоїдка живиться комахами, а рибалочка полює на мальків на мілководді. Одуд – птах-неформал. Своїм «ірокезом» та яскравим вбранням нагадує представників неформальних молодіжних течій.
Що денні хижі птахи живляться переважно мишовидними гризунами, птахами, рибою – це відомо всім. Але серед них є справжній гурман – осоїд, що живиться личинами ос та джмелів, вистежуючи траси польоту комах і знаходить їхні гнізда.
Ну і наостанок згадаємо нічних красунь – сов. Птах – уособлення мудрості, таємничості, ба навіть якоїсь магічності. Нічне життя, «обличчя», міміка роблять цих птахів зовсім несхожими на інших.
Можна ще багато перелічувати пташиних див: гніздо-рукавичку ремеза, гніздо-кошик вивільги, поштукатурене гнізд дроздів, найменших наших птахів – золотомушку та волове очко, найрозумніших – сорок, круків, ворон і т.д. і т. ін. Незвичайне поряд, просто потрібно навчитися бачити. Чудеса природи навколо нас і щоб зануритися в них не потрібно їхати в далечінь. Озирніться довкола і ви побачите, що наш край не менш цікавий ніж савани Африки чи тропічні джунглі. Головне – зберегти та примножити ці дива.
                                                                      Назар Назаров, молодший
                                                                      науковий співробітник