Саме так називають українську вишиванку. Це не просто гарні слова, адже в давнину наші предки вірили в магічний зв’язок людини з природою, тому «малювали долю» на своєму одязі, вишиваючи на ньому древні знаки та символи. Орнамент вишиванки – це не просто ромби, кола, спіралі, хрестики, гілки та квіти, це – унікальні сакральні символи, які були кодами давніх вірувань.
Вишиванка була не просто одягом, вона слугувала своєрідним оберегом від злих сил та лихого ока. Орнамент на вишиванці був замовлянням та виконував захисні функції. Вишивали одяг лише в певні дні астрономічного місяця, читаючи при цьому молитви. Протягом багатовікової історії магічний сенс вишиванки майже втрачено, але традиції використання давнього орнаменту збереглися.
До нашого часу українські вишиванки не втратили свою самобутність та заворожують глибоким змістом.
Традиційно День вишиванки відзначають у третій четвер травня. В цей день заведено вдягатися в національний одяг. Щороку в традиційні вишиванки вбирається все більше людей не лише в Україні, а й у всьому світі.
В Україні деталі та тематика орнаменту вишиванок відрізняються в залежності від регіону.
Для Чернігівщини характерна вишивка «білим по білому». Орнамент вишивався білими нитками з украпленням чорного чи червоного. Щоб підсилити загальну виразність, вишивка виконувалась дрібними стібками з використанням двох чи більше технік. Наприклад, в одній композиції могли поєднуватися шви прозорі (викол, вирізування, мережка) із щільним настилом або іншим видом гладі. Використовувалися дуже тонкі нитки, що вимагало високої майстерності.
Для фарбування ниток використовували найрізноманітніші природні матеріали: коріння, листя, кору дерев, плоди і квіти. Було в цій справі чимало секретів: для кожного природного барвника був свій час збирання, строк зберігання, дозування й спеціальна технологія приготування. При цьому враховувалися фази місяця, день і навіть конкретна година. Наприклад, удосвіта на Луки (5 травня) збирали материнку, з якої готували червону фарбу.
На вишиванках, що представлені в Мезинському археологічному музеї імені В.Є. Куриленка та його філіалі, здебільшого переважає геометричний та рослинний орнамент.
Геометричний орнамент є найдавнішим. Йому притаманні такі візерунки як ромб, коло, прямі та хвилясті лінії, восьмикутні зірки. Такий орнамент утворював не лише цікаві композиції, а й уособлював в собі сонце, місяць, землю, воду, вогонь, любов, добро та красу.
Рослинний орнамент здебільшого представлений зображеннями винограду (символ сімейного щастя) та дерева життя (символ продовження роду, життя, поєднання минулого, сучасного та майбутнього).
«В післявоєнний період, за гарними візерунками для вишивки зверталися до так званої малювальниці, майстрині, що вміла дуже гарно малювати орнамент. Нитки купували в магазині, а також їздили в Новгород-Сіверський, та навіть Шостку», – ділиться спогадами Мережко Ганна Іванівна, жителька села Деснянського (Свердловки), до якої напередодні Дня вишиванки завітали фахівці Мезинського НПП.
Не втрачає своєї актуальності вишитий одяг і в наш час. Адже для нас, українців, вишиванка це не просто елемент одягу, це свого роду оберіг, в якому поєднуються енергія природи та мудрість предків, що передається з покоління в покоління.
Марина Усок, провідний
фахівець з екологічної освіти
