Мезинський національний природний парк

Довкілля – це всі живі та неживі об’єкти, що природно існують на Землі, або в деякій її частині. Земля, вода, повітря, флора і фауна – все це довкілля, на стан якого впливає маса чинників – від кинутого на землю недопалка, папірця, до величезних сміттєзвалищ і височезних труб промислових комплексів, що отруюють своїми викидами повітря мегаполісів; від убитої заради хутра європейської норки, до вирубаних декількох гектарів лісу. Головну загрозу довкіллю становить людина – її байдужість, безкультур’я і безмежна жадібність.
Сьогодні, більше нiж коли-небудь, збереження життя на Землі вимагає від нас почуття загальної відповідальності. Тенденції останніх десятиліть наочно переконують, що сучасний світ опинився на межі катастрофи. Руйнівні урагани, повені, буревії, забруднення повітря, ґрунту та води, винищення величезної кількості представників тваринного та рослинного світу, загрозлива тенденція кліматичних змін – все це говорить про те, що людство постало перед дилемою: або воно змінить своє ставлення до природи, або незабаром перестане існувати. Щоб пробудити приспану пильність людства, спонукати його до негайних дій започаткований День довкілля (День навколишнього середовища).
День навколишнього середовища відзначається в Україні щорічно у третю суботу квітня з 1998 року згідно з Указом Президента України «Про День довкілля» № 855/98.
Цього дня громадські організації проводять заходи, спрямовані на поліпшення стану навколишнього середовища, очищення водних джерел, озеленення, збереження заповідних об’єктів, поширення екологічних знань.
Мезинський національний природний парк щороку долучається до святкування Дня довкілля проведенням озеленення присадибних територій, прибиранням берега Десни, розчищенням джерел.
Завдяки широкій підтримці громадських організацій, представників органів влади, небайдужих громадян ці свята стали днями активних практичних дій на захист навколишнього середовища. Це є доказом того, що українське суспільство виявляє зацікавленість до розв’язання екологічних проблем та дбає про забезпечення права громадян на безпечне довкілля.
Вітаємо з Днем довкілля і закликаємо всіх друзів природи присвятити його свідомій турботі про зелене середовище, адже кожен небайдужий вчинок — це запорука майбутнього.
                                                         Людмила Науменко, провідний
                                                         фахівець з екологічної освіти

Термін екологія походить від двох давньо-грецьких слів: «oikos» — будинок, житло, притулок і «logos» — наука, вчення.
Для єдності людини з світом в якому вона мешкає, відповідальності за природу та гармонію в цих відносинах, потрібні екологічні знання.
Відомо, що отримуючи такі знання, людина відкриває по-новому навколишній світ, починає розуміти значення багатьох процесів, законів, зв’язків у природі.
В Україні День екологічних знань відзначається з 1996 року.
Основне завдання відзначення цієї дати – привернути увагу до популяризації та поширення екологічних знань, адже саме вони служать фундаментом формування екологічної культури населення.
Цей день важливий не лише для професіоналів та волонтерів екологічної сфери, а й для кожного з нас, бо екологічна культура є запорукою збереження як планети, так і здоров’я всього людства. Те, якою буде природа в майбутньому залежить від кожної особистості. Саме розуміння людиною екологічних питань дає змогу вести мову про нову – екологічну картину світу.
Фахівці Мезинського НПП активно проводять еколого-просвітницьку роботу серед дітей, молоді та населення. Завдяки поширенню даної інформації все більше людей долучається до охорони та вирішення проблем навколишнього середовища.
Прищеплення екологічної культури сьогодні – запорука збереження навколишнього середовища та здоров’я майбутніх поколінь!
                                                      Марина Усок, провідний фахівець
                                                      з екологічної освіти

                                            «Якщо моя ідея буде визнана здійснимою,
                                             я спокійно зустріну смерть, знаючи,
                                             що моя ідея не загине разом зі мною»
                                                                                           М.І. Кибальчич
Історія світової авіації тісно пов’язана з українською землею. Багато українців зробили вагомий вклад в розвиток ракетобудування та космонавтики. Серед них В.П. Янгель, С.П. Корольов, Г. Косунька. У космосі побували майже два десятки космонавтів – вихідців з України.
Перша сторінка української космонавтики була написана ще в 1881р., коли виходець з містечка Короп, що на Чернігівщині, Микола Кибальчич запропонував оригінальний проект літального апарату, який призначався для польоту людини в космос.
М. І. Кибальчич народився 19 жовтня 1853р. у родині священника. Після смерті матері, протягом 1859-1863 рр., перебував в с. Мезин у діда Максима Іваницького, де й отримав домашню освіту.
Увесь вільний час Микола приділяв читанню, цікавився піротехнікою. Прізвисько Миколи – Піротехнік міцно закріпилось за ним серед родичів і близьких на все його коротке життя.
У 1864 р. вступив до Новгород – Сіверської гімназії, але за наполяганням батька був переведений до духовного училища в цьому ж місті. І за його ж наполяганням у 1867 р. вступив до Чернігівської духовної семінарії. Але юнака вабили точні науки і провчившись два роки він залишає училище.
У 1871 р. закінчує із срібною медаллю вже Новгород – Сіверську гімназію. І у вересні зарахований студентом Петербургзького Інституту шляхів сполучень.
Через два роки навчання переходить до Медико – хірургічної академії і в цей час знайомиться з народниками – пропагандистами.
1879 р. – Микола Кибальчич, за дорученням групи «Свобода або смерть», організовує лабораторію для вивчення виробництва нітрогліцерину і динаміту, а трохи пізніше організовує майстерню для виробництва вибухових речовин. Вступає до організації «Народна воля» та переїздить до Одеси.
З цього часу і до 1881 р. Кибальчич спільно з однодумцями виготовляє вибухівку, яка за 2 роки 7 разів використовувалась у замахах на царя.
У 1881 р. в ніч на 1 березня М.І. Кибальчич з допомогою М. Є. Суханова та
М.Ф. Грачевського виготовив 4 бомби для замаху на царя. Вдень одною з них було вбито Олександра ІІ. 17 березня Кибальчич був арештований. За 4 дні, які залишились до суду з неминучим смертним вироком, Микола на стіні одиночної камери надламаним ґудзиком пише і креслить проект повітроплавального приладу. Увесь час він вимагає паперу, який врешті-решт отримує і переносить на нього свій винахід. Проект повітроплавального приладу Кибальчич передає охоронцеві Герарду з проханням добитися його розгляду науковими експертами. 29 березня суд засудив Миколу Івановича до страти через повішення. Він категорично відмовився подавати прохання про помилування. 3 квітня о 9 годині 20 хв. Кибальчича було страчено в Петербурзі на Семеновському плаці.
Проект Кибальчича є сміливою спробою винахідницької думки підійти до розв’язання важливих теоретичних і практичних проблем, зв’язаних із польотом важчих за повітря реактивних літальних апаратів.
Для польоту на інші планети пропонували використати магнетизм Землі, гарматний снаряд, центробіжну силу. Все це були утопії. Лише в проекті «повітроплавального приладу» М. І. Кибальчича ми знаходимо конкретне роз’яснення технічної проблеми міжпланетного польоту. Цей апарат міг би рухатися і в абсолютній порожнечі міжзоряного простору. По суті це був перший крок в історії міжзоряного плавання.
Звичайно, апарат Кибальчича має з точки зору сучасного стану аеродинаміки і досягнутого рівня розвитку реактивної техніки, конструктивні недоліки. Але він писав свій проект у в’язниці протягом трохи більше 2 днів і у нього не було часу на другорядні деталі.
Кибальчич першим запропонував використати реактивні двигуни для апаратів важчих за повітря.
Передсмертне бажання Кибальчича залишилось невиконаним. Він так і не отримав висновку експертизи.
Випадково його проект було знайдено в архівах департаменту поліції і надруковано в № 4-5 журналу «Былое».
20 січня 1960 р. в Коропі у сімейному будинку Кибальчичів відкрито меморіальний музей, експозиції якого розповідають про його дитячі та юнацькі роки, революційну та винахідницьку роботу. Ім’ям Миколи Кибальчича названо кратер на зворотному боці Місяця.
Так, як своє дитинство винахідник провів у с. Мезин, то в експозиції Мезинського археологічного науково-дослідного музею ім. В. Є. Куриленка та його філії знаходяться матеріали, присвячені славетному земляку.
Спадщина, залишена нам Кибальчичем, широко використовується у сучасній космонавтиці.
                                                            Наталія Сіра, директор
                                                            Мезинського археоелогічного
                                                            науково-дослідного музею
                                                            ім. В.Є. Куриленка