Нинішня епоха розвитку людської цивілізації – нова технологічна епоха, проте, незважаючи на великі досягнення у науково-технічному розвитку, це також епоха екологічної кризи у взаєминах суспільства і природи. Екологічні проблеми, що досягли глобального масштабу формують нову соціальну реальність сьогодення. Вирішення цих проблем залежить насамперед від рівня екологічної культури населення. Важливу роль у формуванні такої культури відіграє екологічна освіта.
Саме тому, кожного року 12 травня суспільство відзначає День екологічної освіти. Відзначення цієї дати покликане об’єднати людей у справі захисту навколишнього середовища, нагадати про те, що наша планета унікальна й потребує турботи та захисту.
У 1972 році на конференції, що проходила в Стокгольмі, була прийнята декларація про утворення особливої програми міжнародного характеру, до завдань якої входило також підвищення рівня екологічної обізнаності населення щодо захисту та охорони природних ресурсів. Саме тоді екологічну освіту внесли до категорії базових засобів, за допомогою яких людина досягає гармонічного співіснування з природою.
Одне з головних питань, прийнятих на конференції ООН в Ріо-де-Жанейро в 1992 році, на якій обговорювалися проблеми навколишнього середовища та розвитку освіти також надавалось розвитку екологічної освіти.
Саме екологічна освіта може змінити світогляд суспільства та його психологію, виховавши нове ціннісне ставлення до природи.
Значення екологічної освіти полягає у вихованні покоління, здатного гармонійно співіснувати з природою, раціонально використовувати і відтворювати її багатства, психологічно готового оберігати природу та дбати про навколишнє середовище.
Мезинський національний природний парк постійно здійснює еколого-освітню діяльність, в рамках якої протягом навчального року для школярів проводяться уроки, різноманітні вікторини та конкурси на екологічну тематику, шкільна молодь та населення залучаються до участі в екологічних акціях. Також на базі Мезинського НПП діє гурток екологічного спрямування. Фахівці парку постійно ведуть просвітницьку діяльність на сайті парку та в засобах масової інформації.
Не залишайтесь осторонь і Ви у святкуванні Дня екологічної освіти, зробіть свій внесок у збереження навколишнього середовища, адже наша планета є рідною домівкою для всіх людей, незалежно від віку, національності і життєвого статусу. Марина Усок, провідний фахівець з екологічної освіти
Птахи відіграють важливу роль у природі та житті людини. В природних умовах існують складні взаємозв’язки між птахами й рослинами, з одного боку, та між птахами й іншими тваринами – з іншого. Частина птахів щороку мігрує з далекої півночі на далекий південь і повертається назад. Завдяки діяльності мігруючих птахів підтримується баланс екосистеми в цілому. Міграція птахів є одним із індикаторів біорізноманіття, здоров’я екосистеми, змін клімату.
Всесвітній день мігруючих птахів був ініційований у 2006 році Угодою про збереження афро-азіатських мігруючих водно-болотних птахів у співпраці з Конвенцією про збереження мігруючих видів тварин як глобальна інформаційно-освітня кампанія, спрямована на створення сприятливих умов для мігруючих птахів та середовища їхнього проживання в усьому світі.
У другу суботу травня відзначається Всесвітній день мігруючих птахів.
Птахи мігрують, у першу чергу, тому, що не зможуть знайти достатньо корму через сезонні зміни кліматичних умов – наприклад, настання холодів. Водночас зниження температури є другорядним фактором. Птахи відчувають на фізіологічному рівні, коли настає час міграції завдяки змінам довжини світлового дня. З цими змінами пов’язані гормональні зміни в організмах птахів безпосередньо перед періодом міграцій.
Проявом цих змін є набагато більша активність птахів, так званий “перелітний неспокій”, посилене харчування і накопичення жиру. Птахи накопичують енергію для далеких перельотів, зростає їхня активність і готовність до міграції завдяки генетично закодованим річним ритмам, які на фізіологічному рівні контролюють міграційні процеси.
На території України існують три основні міграційні шляхи.
По території Мезинського національного природного парку проходить один із міграційних шляхів. На водоймах зупиняються великі зграї гусей, качок, лебеді, мартини, крячки, на луках і болотах – журавлі, кулики та інші, на деревах і кущах – багато видів горобцеподібних птахів – зяблики, дрозди, вівсянки, шпаки, вільшанки, вівчарики, кропив’янки, мухоловки. Місця зупинок дуже важливі для харчування та відпочинку мігруючих птахів, тому вони потребують охорони.
Більшість птахів летить на висоті не менше 1500 метрів над землею чи водою. Однак були зареєстровані птахи і на висотах 2400-4500 метрів і до 6400 метрів над океаном. Більшість дрібних птахів летить зі швидкістю менш ніж 50 кілометрів на годину; яструби за годину можуть здолати відстань у 50-60 кілометрів, а качки – 80-95 кілометрів. По швидкості пересування птахи можуть успішно суперничати з легковим автомобілем.
Тримаючись під час перельоту у формі V-подібного ключа, зграя птахів летить майже на 70 відсотків швидше, ніж поодинокий птах. Річ у тому, що у зграї серцебиття у птахів сповільнюється і вони парять більшу частину подорожі, адже кожен птах летить в потоці, створюваному крилами птаха що летить попереду. Ватажок зграї перебуває у найневигіднішому становищі. Коли він втомлюється, то переміщається в середину зграї, а його місце займає інший.
Лелеки можуть спати протягом 10 хвилин прямо в польоті. Втомлений птах просто переміщається в середину зграї і засинає ненадовго, ширяючи в повітряному потоці, створюваному сусідами. Під час сну у лелек загострюється слух, що допомагає їм зберігати висоту та орієнтуватися в просторі.
Птахи володіють фантастичною здатністю навігації в просторі. Без GPS, пташенята чорного лелеки, що вилупилися на Поліссі летять в Африку, в правильному напрямі з першого дня без супроводу дорослих. Це саме стосується шпаків, горихвісток чорних та багатьох інших видів птахів, у яких молодь відлітає окремо від дорослих досвідчених птахів.
Щороку велика кількість мігруючих видів птахів перетинає моря, океани, гори та пустелі під час своїх мандрівок на виживання. Охороняючи їх, ми робимо внесок у збереження біорізноманіття. Останнім часом чисельність мігруючих птахів, які здійснюють перельоти між Африкою, Близьким Сходом і Європою, значно скоротилася.
На жаль, на додаток до природних катаклізмів: сильних штормів і поганої погоди, мігруючі птахи стикаються з іншими загрозами, які створює їм людина. Осушення, вирубка лісів, урбанізація ландшафтів призводить до руйнування біотопів. Через це птахи позбавляються місць, де можна перепочити і знайти корм. Багато перелітних птахів гине від рук мисливців і браконьєрів, а ще через зіткнення з лініями електропередач, маяками, телевізійними вежами. Крім того, забруднення океанів, морів, річок і повітря також негативно впливає на них.
Міграція птахів є одним з індикаторів біорізноманіття, здоров’я екосистем, змін клімату. Завдяки мігруючим птахам підтримується баланс екосистеми в цілому.
Всесвітній день мігруючих птахів спрямований на підвищення обізнаності широкої громадськості про необхідність прийняття невідкладних заходів щодо охорони перелітних птахів та середовища їх безпосереднього проживання.
Тому будемо сподіватися, що спільними зусиллями вдасться встановити чітку позитивну тенденцію у вирішенні цього питання і наші пернаті друзі відчують позитивні зміни. Людмила Науменко, провідний фахівець з екологічної освіти
В історії нашого народу багато трагічних і героїчних сторінок. Найтрагічніша – Друга світова війна, яка обернулася для нашої країни низкою жахливих подій, незліченними людськими втратами та матеріальними збитками. Не оминуло лихоліття і наш край. До вересня 1941 р. територія Коропщини була окупована німецько-фашистськими загарбниками. Немає в селах жодної родини, якої не торкнулася б своїм чорним крилом війна. З перших днів окупації німці почали встановлювати «новий порядок». Найбільше людей загинуло на початку війни, у 1941-му, коли німці реалізовували стратегію «блискавичної війни». Україна дуже швидко опинилася під окупацією. Старожили називають цей страшний час «пришестям Середньовіччя», бо «новий порядок» відновив увесь його жахливий уклад – шибениці, постоли, сірий одяг із домотканого полотна, лучини та ін. Після боїв лишалося стільки тіл, що селянам доводилося хоронити їх прямо на місці.
Історія Другої світової війни належить до найбільш популярних періодів минулого століття. Її події постійно привертають до себе увагу. І сьогодні на початку нового тисячоліття реалії тієї війни викликають дискусії та суперечки.
Яку ціну заплатили жителі сіл, які входять до складу Мезинського національного природного парку, у наближення Перемоги у війні (дані по сільським радам):
Село Мезин – брало участь у війні 250 жителів, з них 185 загинуло; за бойові заслуги 62 чоловіки нагороджені орденами та медалями.
Село Деснянське (Свердловка) – у війні брали участь 259 жителів села, з них 140 загинуло; 153 – за бойові заслуги нагороджені орденами і медалями.
У Другій світовій війні брав участь 1271 житель Понорниці, з них 462 —загинули. За мужність і героїзм, виявлені в боротьбі з загарбниками, 738 чоловік нагороджено орденами й медалями. За тимчасової німецько-фашистської окупації в урочищі Салотопці гітлерівці розстріляли 297 жителів села.
282 жителі села Вишеньки боролися з ворогом на фронтах, з них 129 —загинули. За мужність і героїзм, виявлені в боях з фашистами, 161 чоловіка нагороджено орденами й медалями.
Село Розльоти – у війні брали участь 234 жителі села, з них 133 загинуло; за бойові заслуги 150 чоловік нагороджені орденами і медалями.
Село Радичів – у війні брали участь 348 жителів, з них – 270 загинуло.
За героїчні подвиги на фронті 292 воїни з Радичева були нагороджені орденами і медалями.
Село Оболоння – з фронтів не повернувся 331 воїн.
Село Покошичі – загинуло 222 жителі.
Село Криски – загинуло 230 жителів.
Село Городище – загинуло 93 жителі.
Село Будище – загинуло 124 жителі.
В кожному населеному пункті встановлено обеліски, пам’ятники, пам’ятні знаки, надгробки на братських могилах – де викарбувані імена загиблих воїнів.
З кожним роком усе далі відходять від нас події Другої світової війни. Давно розорані траншеї i засипані окопи, зарубцювалися рани учасників війни та людська пам’ять знову i знову звертається до минулого. Що звідане i пережито, не забудеться ніколи. Час – нещадний, але об’єктивний суддя історії…
Уроки війни потрібно враховувати і сьогодні в боротьбі за єдність, незалежність та цілісність сучасної України. Наталія Сіра, директор Мезинського археологічного науково-дослідного музею імені В.Є. Куриленка
