Мезинський національний природний парк

Саме так називають українську вишиванку. Це не просто гарні слова, адже в давнину наші предки вірили в магічний зв’язок людини з природою, тому «малювали долю» на своєму одязі, вишиваючи на ньому древні знаки та символи. Орнамент вишиванки – це не просто ромби, кола, спіралі, хрестики, гілки та квіти, це – унікальні сакральні символи, які були кодами давніх вірувань.
Вишиванка була не просто одягом, вона слугувала своєрідним оберегом від злих сил та лихого ока. Орнамент на вишиванці був замовлянням та виконував захисні функції. Вишивали одяг лише в певні дні астрономічного місяця, читаючи при цьому молитви. Протягом багатовікової історії магічний сенс вишиванки майже втрачено, але традиції використання давнього орнаменту збереглися.
До нашого часу українські вишиванки не втратили свою самобутність та заворожують глибоким змістом.
Традиційно День вишиванки відзначають у третій четвер травня. В цей день заведено вдягатися в національний одяг. Щороку в традиційні вишиванки вбирається все більше людей не лише в Україні, а й у всьому світі.
В Україні деталі та тематика орнаменту вишиванок відрізняються в залежності від регіону.
Для Чернігівщини характерна вишивка «білим по білому». Орнамент вишивався білими нитками з украпленням чорного чи червоного. Щоб підсилити загальну виразність, вишивка виконувалась дрібними стібками з використанням двох чи більше технік. Наприклад, в одній композиції могли поєднуватися шви прозорі (викол, вирізування, мережка) із щільним настилом або іншим видом гладі. Використовувалися дуже тонкі нитки, що вимагало високої майстерності.

Для фарбування ниток використовували найрізноманітніші природні матеріали: коріння, листя, кору дерев, плоди і квіти. Було в цій справі чимало секретів: для кожного природного барвника був свій час збирання, строк зберігання, дозування й спеціальна технологія приготування. При цьому враховувалися фази місяця, день і навіть конкретна година. Наприклад, удосвіта на Луки (5 травня) збирали материнку, з якої готували червону фарбу.
На вишиванках, що представлені в Мезинському археологічному музеї імені В.Є. Куриленка та його філіалі, здебільшого переважає геометричний та рослинний орнамент.
Геометричний орнамент є найдавнішим. Йому притаманні такі візерунки як ромб, коло, прямі та хвилясті лінії, восьмикутні зірки. Такий орнамент утворював не лише цікаві композиції, а й уособлював в собі сонце, місяць, землю, воду, вогонь, любов, добро та красу.

Рослинний орнамент здебільшого представлений зображеннями винограду (символ сімейного щастя)  та дерева життя (символ продовження роду, життя, поєднання минулого, сучасного та майбутнього).

«В післявоєнний період, за гарними візерунками для вишивки зверталися до так званої малювальниці, майстрині, що вміла дуже гарно малювати орнамент. Нитки купували в магазині, а також їздили в Новгород-Сіверський, та навіть Шостку», – ділиться спогадами Мережко Ганна Іванівна, жителька села Деснянського (Свердловки), до якої напередодні Дня вишиванки завітали фахівці Мезинського НПП.

Не втрачає своєї актуальності вишитий одяг і в наш час. Адже для нас, українців, вишиванка це не просто елемент одягу, це свого роду оберіг, в якому поєднуються енергія природи та мудрість предків, що передається з покоління в покоління.
                                                         Марина Усок, провідний
                                                         фахівець з екологічної освіти

У 2017 році Генеральна Асамблея ООН прийняла рішення про встановлення дня бджіл. Ініціатором встановлення цієї дати виступила Словенія, яка і запропонувала, щоб цей день відзначався в травні, коли медоносні бджоли в Північній півкулі є найбільш активними, а потреба в запиленні є найвищою. Окрім того, 20 травня 1734 року народився словенський бджоляр, засновник сучасного бджільництва Антон Янша.
Мета Всесвітнього дня бджіл – привернути увагу людства до зникнення бджіл, інформувати населення про важливу глобальну роль бджіл, надати роз’яснення про можливі шляхи їх захисту.
Бджоли – комахи ряду перетинчастокрилих, споріднені з осами і мурашками. Існує близько 20 тисяч видів бджіл. Їх можна виявити на всіх континентах, окрім Антарктиди. Бджоли пристосувалися харчуватися нектаром і пилком, використовуючи нектар головним чином як джерело енергії, а пилок для отримання білків та інших поживних речовин.
Найбільшого значення в житті людини набула медоносна бджола, що живе поруч не одну тисячу літ. В Україні бджільництво відоме з давніх-давен, щоправда, звичних вуликів тоді не було, й за медом доводилося лазити на дерева, де розміщувалися колоди-борті. Тому бджолярів називали бортниками. На сьогоднішній день на території України бортництво залишилося лише на півночі Житомирської області.
Лише на початку ХІХ століття Петро Іванович Прокопович винайшов сучасний рамковий вулик і розробив систему інтенсивного бджільництва.
Колонія бджіл складається з 20000 – 60000 робочих бджіл і однієї матки. Бджолина матка може жити до 5 років і є центром бджолиного рою. В літні місяці вона найжвавіша і щодня відкладає до 2500 яєць. Самці – трутні за розмірами більші від робочих бджіл і не мають жала. Основна їх мета – запліднити матку. Робочі бджоли – це недорозвинені жіночі особини, що живуть близько 6 тижнів і саме вони заготовляють мед, пилок, прополіс, будують стільники та вирощують потомство.
Медоносна бджола – єдина комаха, яка виробляє їжу, яку споживає людина. Виробництво меду – важка робота для бджоли. Щоб отримати всього 100 грамів, вона повинна облетіти в середньому 1 мільйон квітів. У середньому бджола здатна зібрати лише 1/12 чайної ложки меду за життя.
Бджола може літати на відстань до шести кілометрів зі швидкістю до 25 км за годину. За один виліт вона відвідує від 50 до 100 квітів. Повернувших до вулика вона інформує танцем про джерело нектару, позиціонуючи квітку відносно сонця і вулика.
Мед неймовірно цінний та здоровий продукт харчування, він включає ферменти, вітаміни, мінерали. Мед завжди високо цінувався як ліки. Він володіє антисептичними властивостями, історично використовувався в пов’язках для ран і як перша допомога при опіках та порізах. Природні фруктові цукри в меду – фруктоза і глюкоза – швидко засвоюються організмом і є джерелом енергії.
Три чверті усіх рослин існують в симбіозі з бджолами. Вони запилюють 80% сільськогосподарських культур, що забезпечує одержання високих врожаїв і якісного насіння.
Бджоли тісно пов’язані із середовищем, в якому вони знаходяться та постійно залежать від рослинного і тваринного світу, чистоти повітря і погодних чинників. Екологічні зміни позначаються на життєздатності бджіл. За станом бджолиних сімей, їх виживання, кількості і якості меду, пилку, що збирається можна судити про ту екологічну обстановку, в якій вони знаходяться. Бджола – це біоіндикатор екосистеми. Зберегти бджіл – означає зберегти життя.
                                        Лариса Подоляко, заступник
                                        начальника відділу еколого-освітньої
                                        роботи та рекреації Мезинського НПП