Інформаційно-пізнавальну екскурсію «Як прокидається ліс» провів фахівець парку для дітей с. Покошичі

Ще не так давно, у березні місяці, на весняних канікулах, дітлахи досхочу могли покататися на лижах та санчатах. Цієї зими про такі розваги залишалося тільки мріяти, бо майже не було снігу. Та й випав він після Нового року і лежав недовго. Отож, весна прийшла чітко за календарем. Але природа прокидатися не поспішає, бо не дивлячись на денне тепло, майже кожної ночі, спостерігаються сильні заморозки.
За доброю традицією Покошицькі школярі разом з фахівцем Мезинського НПП вирушили на екскурсію до весняного лісу аби з’ясувати, як він прокидається…
Перше враження – ліс ще «спить»…Але он вдалині, на освітленому сонцем пагорбі, діти помітили щось яскраве, червоне. Виявилося, що це один з перших весняних грибів – саркосцифа чи «бабине вушко», а поряд, з-під пресованого снігом торішнього листя, прорізалися молоді «піринки заячого часнику».
Неподалік височіє старий мурашник, в якому вирує життя. Мурахи-трударі виконують свою буденну, важку працю. Та й сам ліс змінив свою зимову мелодію. Замість суворого стогону та тріску старечих дерев-велетів, відчувається ніжна мелодія пташиного співу. Весна вступає у свої права! Ліс прокинувся…

Едуард Пилипенко, фахівець Мезинського НПП

УВАГА! КОНКУРС

Мезинський національний природний парк оголошує конкурс малюнків присвячений охороні ранньоквітучих рослин у рамках акції «Збережемо первоцвіти!»

З настанням весни природа оживає, і першими прокидаються тендітні первоцвіти – проліски, рясти, анемони. Вони наповнюють ліси яскравими барвами та є важливою частиною екосистеми. Проте щороку ці квіти страждають від людської байдужості: їх безжально зривають на букети, що загрожує їхньому зникненню.

До участі запрошуємо дітей віком 10-15 років Новгород-Сіверського району, які можуть вміло через мистецтво висловити своє ставлення до природи та привернути увагу до проблеми збереження первоцвітів!

Умови конкурсу зазначені в Положенні:

Важливо: обов’язково потрібно заповнити реєстраційну форму до 20 квітня 2025 року (гугл-форма додається: https://docs.google.com/forms/d/18GC-9oNOEEH4G-wXl9BwZy_p0hqeVVzj4zLSRCe9icw/edit) та/або надіслати роботи на електронну адресу: mezinpark@gmail.com

Найкращі роботи будуть відзначені грамотами й подарунками, а також розміщені на сторінках НПП в соцмережі.

Давайте разом подбаємо про природу! Чекаємо на ваші творчі роботи!

Алла Наливайко, фахівець Мезинського НПП

Комаха, яка не схожа на інших представників твердокрилих

Олійниця – жук з родини наривників. Він чорного або темно-синього кольору з металевим відливом фіолетового, зеленого чи синього відтінків, з м’яким тілом та редукованими надкрилами. Саме таку незвичайну комаху помітили на території Мезинського НПП в кінці березня.

Олійниця активна вдень, майже увесь час жук провидить на поверхні ґрунту і лише зрідка заповзає на рослини. Їх крила редуковані, тому вони не літають.

Життя олійниць дуже коротке. Самці вмирають після спарювання, а самки – як тільки встигнуть відкласти яйця. При кладці самка вириває попередньо ямочку, глибиною приблизно 26 мм, і відкладає туди яйця купкою. Влаштувавши одне гніздо, вона приймається за інше, потім за третє, іноді навіть четверте. Загалом відкладає від 2 до 10 тис. яєць.

Жуки живляться рослинами, а личинки паразитують у гніздах певних видів бджіл. Причому окремі види олійниць пов’язані з конкретними видами бджіл. Якщо личинка потрапляє до гнізда бджоли не «свого» виду, наприклад медоносної бджоли чи джмелів, вона гине. Чим і пояснюється відкладка такої великої кількості яєць.

Молоді личинки розселяються на далекі відстані, забираючись на квітки і прикріплюючись до бджіл, які і приносять їх до свого гнізда. В гнізді личинка олійниці поїдає личинку бджоли разом із запасами її їжі.

До рук цих жуків брати не варто – коли їм загрожує небезпека, вони виділяють зі зчленувань тіла крапельки своєї крові – масляниста рідина має неприємний запах та містить в собі отруту під назвою кантаридин. При попаданні на шкіру, а особливо на слизові оболонки, вона викликає хімічний опік. Після нього тривалий час залишаються хворобливі пухирі.

Кантаридин виявляє подразнюючу дію, тому порошок з сухих жуків здавна використовували для наривних пластирів проти чиряків. На цій особливості і основане використання деяких видів наривників в якості афродизіаку для підвищення потенції та статевого потягу. Потрапляючи в середину організму, кантаридин концентрується в нирках та сечовому міхурі, викликаючи подразнення їхніх слизових і викликає приплив крові до органів малого тазу. Але розплата за використання доволі тяжка – запальні процеси, ниркова недостатність, отруєння організму.

Вважається, що в античній Греції концентрована настоянка з олійниць використовувалася нарівні з цикутою для умертвіння засуджених до страти злочинців. Кантаридин ефективно захищає жуків від хижаків – мурах, турунів, птахів та звірів. Для людини й ссавців вона несе смертельну небезпеку при попаданні в організм лише у великих дозах.

Закликаємо вас з обережністю відноситись до об`єктів живої природи яких не знаєте. Це вбереже вас від неприємних наслідків.

Лариса Подоляко, пр. фахівець з екологічної освіти