Колись українські селяни вміли так облаштувати свої оселі, щоб у хаті завжди панували тепло й затишок. Однією з важливих деталей був глиняний ковпак на димарі:
Він захищав комин від дощу та снігу.
Дбав, щоб дим вільно виходив із печі.
Ставав справжнім оберегом оселі.
Найчастіше ковпаки робили з обпаленої глини – міцного й довговічного матеріалу. Їхня форма нагадувала конус чи грибочок, а майстри-гончарі прикрашали простим орнаментом. У народі вірили: ковпак на димарі не лише захищає піч, а й оберігає родину від злих духів та негараздів.
Сьогодні такі речі вже рідкість, але в старих селах і музеях їх ще можна побачити – мовчазних свідків майстерності й мудрості наших предків.
Особлива подяка жителю села Верба Малашті Миколі Степановичу за можливість побачити автентичний глиняний ковпак – справжній витвір народного ремесла!
Наталія Сіра, директор Мезинського музею
