На Чернігівщині, зокрема й на території парку, проведена вакцинальна кампанія проти сказу серед диких тварин.

Цьогоріч для проведення вакцинації сформували близько 160 бригад, які розкидують брикети з вакциною вручну, а не з літаків, як було раніше. Кампанією охоплена вся територія області. Виключенням стали тільки ті місця, які становлять потенційну небезпеку для працівників.

Репортаж від СуспільнийЧернігів:

https://suspilne.media/amp/chernihiv/848549-zamist-litaka-vrucnu-majze-160-brigad-fahivciv-na-cernigivsini-zaluceni-do-vakcinacii-dikih-tvarin-proti-skazu/?fbclid=IwY2xjawFwuEtleHRuA2FlbQIxMQABHYGBEC–G6o908BoKlVO5Jhj43wZTS3aOUxvW1GfW0P1ATkn_boeFG5dog_aem_3WUiTp0KKuCBoWaJo34xoA

Як козачата борщ варили

          З давніх-давен людям відомо: «Дерево життя – це гілочка, на якій ростуть три листочки. Перший листочок – символ минулого, другий – сучасного, а третій – майбутнього». Зображення «дерева життя» зустрічається на каменях далеких часів і свідчать про те, що люди ще в сиву давнину знали про нерозривний зв’язок «Трьох листочків». Щоб правильно орієнтуватися в житті, щоб бути освіченою людиною, треба знати минуле свого народу. Його історію.

В Україні не знайдеться людини, яка не знала б про козаків. Рятуючись від постійних нападів сусідів та набігів кочовиків, чоловіки гуртувалися для захисту своїх земель. На цьому тлі виникло козацтво, утворилася Запорізька Січ, а згодом і власна держава – Гетьманщина. Козак у нашій культурі – звитяжний воїн, озброєний захисник Вітчизни, що боронить віру, гідність та звичаї всього нашого народу. Не даремно ж, 1 жовтня об’єдналися три свята: Покрови Пресвятої Богородиці, українського козацтва, та День захисника України.
Цікаво, що козаки настільки глибоко й щиро шанували образ Покрови Божої Матері, вірили у її силу й урочисто святкували цей день, що у народі закріпилася й друга назва свята – Козацька Покрова.

  Саме цього дня на подвір’ї Мезинського археологічного музею імені В.Є.Куриленка  зібралися дітлахи села Мезин. Змагалися в спритності, сміливості,знаннях з історії українського козацтва. Та що ж то за козак, якщо буде голодним? Тож, варили козацький борщ.

Борщ, відомий своєю ароматною та смачною суттю, є справжньою перлиною української кухні. Одна з найпопулярніших легенд про походження борщу пов’язана із Запорізькими козаками. Ця легенда розповідає про те, як під час одного з військових походів козакам дуже бракувало продовольства. Вони варили їжу з усього, що мали під рукою, і одного разу вийшла страва, яка дуже сподобалася. Козаки вважали, що саме вони придумали борщ.
Історичні джерела також свідчать про присутність борщу в Україні. У реєстрі Війська Запорозького 1649 року можна знайти згадки про сімейні прізвища “Борщ” і “Борщенко” серед козаків. У 1718 році в документах Стародубського полку також фігурують Борщі. Ці антропоніми свідчать про те, що борщ був нерозривною частиною національної кухні в ті часи.

  І сьогодні діти старанно готували, а потім із задоволенням куштували український козацький борщ.

 Дякуємо нашим воїнам –  сучасним козакам за можливість проводити такі заходи.

Наталія Сіра, директор Мезинського археологічного музею

Чи люблять діти музей? – Так! Скажуть у Мезині. Бо тут для них і літні розваги організовують, і на осінніх вихідних влаштовують інтерактив.

Ось і прийшла пора, яку ще називають золотою. Осінь — це повітря наповнене запахом сухого листя, дощу, стиглих яблук та осінніх квітів. Осінь – це найбагатша, найщедріша пора.

Дітлахи села Мезин одного такого теплого, сонячного дня знайомилися зі змінами, які відбуваються в живій природі восени.