В Україні ця комаха сімейства листоїдів та інших галенових рослин залишається найнебезпечнішим шкідником картоплі та помідорів. За одне літо самка колорадського жука може дати 3 покоління, що становить 80 млн. особин, які здатні знищити 100 тис. кущів картоплі на площі 2 га.
Цікаві факти про колорадського жука:
• колорадський жук був відкритий американським натуралістом Томасом Сейем в 1824 р. ;
• його батьківщиною є Мексика. Отримав він свою назву після того як знищив картопляне поле в штаті Колорадо (США) в 1859 р. ;
• 1876 – 1877 роках з вантажем поширився по Європі;
• 1947 р. – в СРСР;
• лише одна самка колорадського жука може стати осередком поширення колорадських жуків;
• живе колорадський жук 1-3 роки;
• при наближенні небезпеки колорадський жук прикидається мертвим;
• на його тілі накопичується токсичні речовини, тому колорадського жука майже ніхто не їсть.
Окрім цієї корисної інформації покошицькі школярі дізналися й про способи боротьби з цим небезпечним шкідником під час чергового засідання літньої екологічної школи.
Пилипенко.Е.В., інженер з рекреаційного благоустрою 1 кат.
Літо в Мезинському НПП – це пора пахучого деснянського різнотрав’я. Саме тому в літній час, як ніколи, стають актуальні знання про лікарські рослини нашого краю.
Про рослини, які використовували наші бабусі, та рослини, які використовуємо ми, дізнались дітки підчас гри-подорожі «Захоплюючий світ лікарських рослин» у візит-центрі Рихлівського ПНДВ. Встигли перевірити свої знання та активно провели час. А от справжнім відкриттям для підростаючого покоління став той факт, що тварини теж добре знаються на лікарських рослинах та давно призвичаїлись до зеленої аптеки.
Тож бережіть природу, цінуйте її унікальність і неповторність у всіх її проявах!
У рослинному покриві Лівобережного Полісся значне місце займають луки. Вони представлені материковими і заплавними групами. Материкові луки зустрічаються лише невеликими фрагментами. Заплавні луки в основному зосереджені в заплавах великих річок (Дніпра, Десни, Сейму, Снову, Сожу), чергуючись з болотами. Найбільш поширені справжні і болотисті луки, менш поширені торф’янисті і зовсім мало – остепнені луки. Переважаючими формаціями деснянських луків є Brometa inerami, Elytrigieta repens, Agrestideta albae, Alopecureta pratensis.
Луки на території Мезинського національного природного парку зосередженні переважно в заплаві р. Десни, в меншій мірі її притоків – Студінки, Хвостинки, Криски, Восковахи, заплави яких тут частіше заболочені. В межах парку заплава р. Десни має ширину 2-4 км і характеризується відсутністю заплавних лісів та незначною кількістю чагарників. Це свідчить про активне використання луків в якості сіножатей та пасовищ.
Заплавні луки представлені справжніми і болотистими луками. Серед перших переважають лисохвостові та тонкомітлицеві. Лисохвостові угрупування займають вирівняні та плоскі гриви в прирусловій, рідше в центральній частинах заплави, а тонкомітлицеві – підвищені місця в прирусловій і центральній частинах заплави.
Зниження навколо старичних озер займають болотисті луки, представлені угрупованнями бекманії звичайної та мітлиці повзучої. Ці луки найчастіше трапляються в центральній частині заплави. Болотисті луки на Лівобережжі представлені в основному злаковими, різнотравно-злаковими, різнотравно-осоковими і осоковими фітоценозами з переважанням зубровника звичайного (Beckmannie eruciformis (L.) Host.), мітлиці повзучої (Agrostis stolonifera L.), лепешняка великого (Glyceria maxima (C.Hartm.) Holmb., G. fluitans (L.) R. Br.) та інших злаків. Ці угрупування в цілому характерні для заплав Лівобережного Полісся тому, що вони зростають в подібних екологічних умовах, які нівелюються основним екологічним фактором – вологістю.
Торф’янисті луки частіше зустрічаються в заплавах малих річок. У результаті осушена частина боліт трансформується в торф’янисті луки з переважаючою формацією на цих луках щучника дернистого (Deschampsieta cespitosae).
Фрагментарно зустрічаються пустишні луки, які представлені тут формацією білоусові (Nardeta strictae).
В цілому заплавні луки Мезинського НПП на загальному фітоценотичному фоні луків Десни характеризуються відсутністю ознак ксерофітизації, не мають ділянок остепнених лук. Вони використовуються як сінокоси, що дозволило їм зберегти первинну фітоценотичну структуру.
За матеріалами доцента, к.б.н. Карпенка Ю.О. з Літопису природи Мезинського НПП, фото М. Усок
