Влітку 2018 року між селами Мезин та Деснянське (колишня Свердловка), за 0,7 км нижче течії від мезинського парому на правому березі Десни були зафіксовані рештки дерев’яного судна. Щоб з’ясувати до якого періоду відноситься ця знахідка та чи могло дане судно належати шведській арміі, Мезинська археологічна експедиція Національного Університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка разом з працівниками Мезинського НПП провели дослідження решток судна. На поверхні фіксувався лише ніс судна та його поперечні ребра корпусу, а саме лівий борт, вірніше більша частина лівого борту. Під водою фіксувались частково вцілілі борти. Основний об’єм конструкції судна похований під намивним ґрунтом сучасного правого берега річки. В ході дослідження виявилось, що обшивки борта з’єднані з ребрами корпусу залізними фабричними болтами з квадратними гайками, що дозволяє датувати судно не раніше кінця ХІХ – початку ХХ ст. Отже, до подій 1708 року судно відношення не мало.
Потрібно відмітити, що під час переправи шведів на лівий берег Десни, перша шведська група, яка захоплювала плацдарм на лівому березі змушена була робити плоти і переправлятися по черзі по 15-20 чоловік (бо всі лодки були відігнані росіянами, щоб ускладнити форсування річки). Тому мезинське судно хоч і «лежить» на місці переправи військ Карла ХІІ частина другої історії – Історії судноплавства по Десні, не меш важливої сторінки життя нашого краю.
Це судно можемо інтерпретувати як байдак. Байдаки для перевезення вантажів були поширеним явищем на Десні. До речі у першій половині ХХ ст. мезинський паром був з двох байдаків перекритих настилом, проте наше судно навряд чи має відношення до парому.
Роман Луценко, археолог,
науковий співробітник Мезинського НПП
