Шведське судно чи байдак ХХ століття?

         Влітку 2018 року між селами Мезин та Деснянське (колишня Свердловка), за 0,7 км нижче течії від мезинського парому на правому березі Десни були зафіксовані рештки дерев’яного судна. Щоб з’ясувати до якого періоду відноситься ця знахідка та чи могло дане судно належати шведській арміі, Мезинська археологічна експедиція Національного Університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка разом з працівниками Мезинського НПП провели дослідження решток судна. На поверхні фіксувався лише ніс судна та його поперечні ребра корпусу, а саме лівий борт, вірніше більша частина лівого борту. Під водою фіксувались частково вцілілі борти. Основний об’єм конструкції судна похований під намивним ґрунтом сучасного правого берега річки. В ході дослідження виявилось, що обшивки борта з’єднані з ребрами корпусу залізними фабричними болтами з квадратними гайками, що дозволяє датувати судно не раніше кінця ХІХ – початку ХХ ст. Отже, до подій 1708 року судно відношення не мало.

        Потрібно відмітити, що під час переправи шведів на лівий берег Десни, перша шведська група, яка захоплювала плацдарм на лівому березі змушена була робити плоти і переправлятися по черзі по 15-20 чоловік (бо всі лодки були відігнані росіянами, щоб ускладнити форсування річки). Тому мезинське судно хоч і «лежить» на місці переправи військ Карла ХІІ частина другої історії – Історії судноплавства по Десні, не меш важливої сторінки життя нашого краю.
        Це судно можемо інтерпретувати як байдак. Байдаки для перевезення вантажів були поширеним явищем на Десні. До речі у першій половині ХХ ст. мезинський паром був з двох байдаків перекритих настилом, проте наше судно навряд чи має відношення до парому.

                                          Роман Луценко, археолог,
                                          науковий співробітник Мезинського НПП

Обмін досвідом на семінарі з екологічного виховання

        02 жовтня 2020 року фахівці Мезинського національного природного парку взяли участь в регіональному семінарі з екологічного виховання “Формування засад здорового способу життя та екологічної культури здобувачів освіти як невід’ємної частини екологічної компетентності” в с. Стахорщина Чернігівської області, де виступили з доповіддю “Мезинський національний природний парк як осередок екотуризму та екоосвіти Новгород-Сіверського Полісся” .
          Учасники семінару пройшли екоквест, побували на краєзнавчо-екологічній екскурсії на локаціях «Урочище «Борок», «Мадярська криниця», «Штучна водойма – Стахорщинський ставок».
          Обмін досвідом це завжди позитивний момент.
                            Лариса Подоляко, заст. нач. відділу
                            еколого-освітньої роботи та рекреації

Пам’яті Василя Куриленка

             З нагоди 90-річчя від дня народження нашого земляка, відомого краєзнавця, археолога, художника Куриленка Василя Єлисейовича екоосвітяни Мезинського НПП провели для учнів 10-11 класів Черешенської школи-інтернату урок пам’яті «Вчений-подвижник з Поліської глибинки».
       Співробітники національного парку вшанували пам’ять В.Є. Куриленка хвилиною мовчання та поклали квіти на могилу.
           

          Ця Людина була прикладом безкорисливої відданості професії, щирої людяності, справжньої інтелігентності, наполегливої працьовитості, яка слугувала джерелом доброти, натхнення та піклування для колег, учнів, земляків-односельців, багатьох знайомих та незнайомих людей, яким поталанило зустріти В. Є. Куриленка на своїх життєвих шляхах.
          Він все своє життя присвятив вивченню Чернігово-Сумського Подесення. Особливе місце в житті вченого-археолога займає музей, як місце збереження, оприлюднення слідів тисячоліть культур Подесення. Самовіддана праця та ентузіазм цього невтомного чоловіка допомогли створити один з найбільших сільських музеїв на теренах України і сьогодні його дітище носить ім’я свого творця – Мезинський археологічний науково-дослідний музей імені В. Є. Куриленка. З ім’ям Василя Єлисейовича пов’язано заснування історико-археологічного музею в смт. Короп.
         Головним досягненням Куриленка в археології є метод комплексного дослідження округи, який дозволяє виявити динаміку культур, простежити етапи історичного процесу. Створений ним «Графік етнокультурних змін округи» є одним із доказів не лінійного розвитку культури людства, а складного процесу із «зигзагами різної амплітуди».
           За 46 років на території та в околицях Мезинського національного природного парку В. Є. Куриленко відкрив та опрацював 24 археологічні культури; дешифрував мезинські браслети, дослідив стійбище мисливців на мамонтів; зібрав велику кількість книжок різної тематики, серед яких більше 400 книжок з історії та археології, стільки ж із живопису і мистецтва; 98 статей, надрукованих, як правило, в наукових виданнях, не рахуючи маси наукових заміток у різних газетах.
       Найвизначнішою державною нагородою В.Є. Куриленка став «Орден за заслуги ІІІ ступеня», вручений 11 серпня 2008 р. з нагоди 100-річчя розкопок Мезинської палеолітичної стоянки; серед інших відзнак ряд Почесних грамот та Дипломів.
Пам’ять про Василя Єлисейовича та його надбання увіковічено шляхом створення у візит-центрі Мезинського НПП музейної кімнати, його кабінету, де на робочому столі завжди були цікаві знахідки, таємницю яких він намагався дізнатись.
    Світла йому пам’ять…
                                Симоненко Н.В., директор Мезинського НПП