Автор: a.jakov

     Бобри – невтомні будівельники. Вони чудово знають як побудувати міцну греблю. Як правильно скласти гілки, чим їх укріпити та як залатати мулом та очеретом всі наявні дірки.
     А роблять вони це для того, щоб захистити себе від хижаків. Вся справа в тому, що бобер є відмінним плавцем і чудово почуває себе в воді, а от на суші він перетворюється на незграбну здобич для великих хижаків.
Також при будівництві гребель підвищується рівень води, тим самим створюються гарні умови для росту водно-болотної рослинності, що забезпечує бобрам додатковий кормовий раціон.
     Відомо, що найбільша боброва гребля має довжину 850 метрів і знаходиться вона в Національному парку Вуд Буффало, Альберта, Канада.

На фото боброві греблі на озері Широке в Мезинському нацпарку.

Марина Усок,
провідний фахівець з екологічної освіти

     Саме так можна сказати про річки на яких збудовано греблі. Унікальною властивістю річок є проточність, а греблі є своєрідними тромбами, які перегороджують русло та обмежують рух води. Замулення річки, зникнення живих організмів, що мешкають у проточній воді, цвітіння води, опустелювання заплав – все це наслідки від зведення гребель.
     До Міжнародного дня боротьби проти гребель працівники Мезинського національного природного парку провели лекцію-бесіду для учнів 10-11 класів Черешенського ліцею. Поговорили про важливість збереження екосистеми річок, ознайомилися з наслідками від будівництва гребель та загрозами, які ті становлять для природи.

Марина Усок,
провідний фахівець з екологічної освіти

     Про історію винищення та історію відтворення людиною найбільшого ссавця Європи – зубра розповіли працівники Мезинського НПП учням природничо-математичного класу Чернігівського обласного наукового ліцею.

Назар Назаров,
науковий співробітник