Уже квітує ліщина і вільха у Мезинському НПП!

    Ліщина і вільха – це перші рослини, що квітують в наших умовах. Запилюються вони вітром, тому важливо, щоб цвітіння відбулося до розпускання листя – менше перешкод для перенесення пилку.
Ліщина і вільха – однодомні рослини, тобто на одній рослині формуються і чоловічі, і жіночі квітки. Жіночі квітки непомітні та знаходяться у пазухах бруньок, а чоловічі квітки зібрані у «сережки».
     Пилок вільхи як і пилок ліщини є одним із джерел алергії. Оскільки пилок часто присутній в повітрі у вигляді суміші з пилком берези, ліщини, граба та дуба, і вони мають схожі фізико-хімічні властивості, важко виокремити їх окремі ефекти. У Європі пилок цих дерев є другою за поширеністю причиною алергічних станів після пилку трав.

     Цікавинки про вільху:

•    Рід вільха нараховує в світовій флорі 30 – 40 видів. На території Мезинського НПП найбільш поширена вільха сіра, а вільха чорна зустрічається набагато рідше.
•    Зростає вільха у вологих місцях: на лісових низинних болотах, по берегах річок, біля джерел.
•    Найдавніший пилок вільхи знайдено в Північній Богемії (Чехія), що має вік 58 мільйонів років!
•    На коренях вільхи утворюються кореневі бульбочки – вузлуваті, світло-коричневі нарости розміром з кулак. В цих наростах живуть бактерії, що можуть засвоювати азот з повітря і робити його доступним для дерева. Вільха, у свою чергу, забезпечує бактерію цукрами, які вона виробляє шляхом фотосинтезу. В результаті цих взаємовигідних стосунків вільха покращує родючість ґрунту, де вона росте. Тому вільха і кропива, яка полюбляє ґрунт багатий на азот, часто ростуть разом.
•    Деревина вільхи – традиційний матеріал для копчення риби та м’яса. А вугілля з неї використовували для виготовлення пороху і креслярських приладів. З кори вільхи виготовляли чорну, червону і жовту фарбу для тканин, хутра та шкіри.
•    Листя вільхи, липке на дотик, стелили на підлозі в домівках для затримання бліх.
•    Вільха є цінною лікарською рослиною. Вільхові «шишечки» застосовуються при хворобах шлунково-кишкового тракту та як кровоспинний засіб.

Цікавинки про ліщину:

•    Рід ліщина нараховує в світовій флорі близько 20 видів. В нашій місцевості поширена ліщина звичайна.
•    Ліщина найчастіше зростає в підліску листяних та мішаних лісів на родючих ґрунтах.
•    Наукова назва ліщини «avellana» походить від міста Авелла в Італії і була вибрана Карлом Ліннеєм з праці німецького ботаніка Леонгарта Фукса, що називав цей вид «дикий горіх Авелли» («Avellana nux sylvestris»). Сам же Л. Фукс взяв цю назву з «Натуральної Історії» римського вченого Плінія Старшого (І ст. н.е.).
•    Ліщина відіграє важливу роль в лісах. Горіхи полюбляють багато звірів та птахів, як от олені, дикі свині, соні, миші, білки, сойки. Принаймні 21 вид грибів утворює симбіотичні зв’язки з ліщиною.
•    На коренях ліщини найчастіше паразитує ранньоквітуча рослина – петрів хрест лускатий.
•    Ліщина здавна збирається і культивується людиною. Шкаралупа горіхів відома з багатьох поселень доісторичних людей.
•    Виведено багато сортів (наприклад, фундук – великоплідна ліщина), в тому числі і декоративних. Форми ліщини з викривленими вузлуватими стеблами та гілками в Європі отримали назву «штопор-ліщина» чи «палиця Гаррі Лаудера», також є плакучі форми та сорти з пурпуровим листям.

Лариса Подоляко,
провідний фахівець з екологічної освіти

Яких пташок ми найчастіше зустрічаємо щодня?

     А згадайте казку Лесі Українки «Біда навчить», де головний герой – горобчик. (Обов’язково покажіть своїм дітям  https://www.youtube.com/watch?v=q6evTof_9EM ) Так, саме він найпоширеніший птах у селах Мезинського НПП та й усієї Землі. Горобці (хатній та польовий) вже давно стали супутниками людини і майже не гніздяться в дикій природі.
     Сьогодні, 20 березня відзначається Всесвітній день горобця! Тож тримайте цікаві факти з їх життя:
     –  Горобці зазвичай літають зі швидкістю 38 км/год, але переляканий горобець може розігнатися до 50 км/год!
       Горобці здійснюють до 13 помахів на секунду, тому не можуть перебувати в стані польоту довше 15 хвилин.
     –  У стані спокою серце птаха здійснює до 800 ударів на хвилину, а під час польоту цей показник збільшується до 1000 ударів на хвилину.
       Температура тіла горобця досягає 44 градусів.
     –  Горобці — однолюби. Вони створюють сім’ю раз і на все життя. За кілька літніх місяців вони можуть дати по 2-3 приплоди.
       Горобці відкладають по 5-10 яєць, на висиджування йде від 11 до 13 діб. Пташенята здійснюють свій перший виліт через 10 днів після появи на світ.
        Дорослі особини харчуються переважно зерновими культурами, тоді як свій виводок годують м’ясом комах. За період вигодовування одного виводку пара горобців знищує до 30 тис. комах.
     –  Більшість горобців не доживає і до 4 років. Середня тривалість життя в них триває 9-21 місяць, багато молодих птахів вмирають в першу зиму від холоду і голоду.
       Вчені виділяють близько 30 видів горобців, але ми з вами найчастіше бачимо горобця видів хатній і польовий. А існують ще сніговий, каштановий і навіть пустельний горобці.

     Про життя горобців та користь, яку вони приносять для людини і природи дізналися учні 3 класу Понорницького ліцею прослухавши лекцію та переглянувши презентацію, яку підготували працівники Мезинського НПП.

Ольга Корда,
фахівець з екологічної освіти