Ліщина і вільха – це перші рослини, що квітують в наших умовах. Запилюються вони вітром, тому важливо, щоб цвітіння відбулося до розпускання листя – менше перешкод для перенесення пилку.
Ліщина і вільха – однодомні рослини, тобто на одній рослині формуються і чоловічі, і жіночі квітки. Жіночі квітки непомітні та знаходяться у пазухах бруньок, а чоловічі квітки зібрані у «сережки».
Пилок вільхи як і пилок ліщини є одним із джерел алергії. Оскільки пилок часто присутній в повітрі у вигляді суміші з пилком берези, ліщини, граба та дуба, і вони мають схожі фізико-хімічні властивості, важко виокремити їх окремі ефекти. У Європі пилок цих дерев є другою за поширеністю причиною алергічних станів після пилку трав.
Цікавинки про вільху:
• Рід вільха нараховує в світовій флорі 30 – 40 видів. На території Мезинського НПП найбільш поширена вільха сіра, а вільха чорна зустрічається набагато рідше.
• Зростає вільха у вологих місцях: на лісових низинних болотах, по берегах річок, біля джерел.
• Найдавніший пилок вільхи знайдено в Північній Богемії (Чехія), що має вік 58 мільйонів років!
• На коренях вільхи утворюються кореневі бульбочки – вузлуваті, світло-коричневі нарости розміром з кулак. В цих наростах живуть бактерії, що можуть засвоювати азот з повітря і робити його доступним для дерева. Вільха, у свою чергу, забезпечує бактерію цукрами, які вона виробляє шляхом фотосинтезу. В результаті цих взаємовигідних стосунків вільха покращує родючість ґрунту, де вона росте. Тому вільха і кропива, яка полюбляє ґрунт багатий на азот, часто ростуть разом.
• Деревина вільхи – традиційний матеріал для копчення риби та м’яса. А вугілля з неї використовували для виготовлення пороху і креслярських приладів. З кори вільхи виготовляли чорну, червону і жовту фарбу для тканин, хутра та шкіри.
• Листя вільхи, липке на дотик, стелили на підлозі в домівках для затримання бліх.
• Вільха є цінною лікарською рослиною. Вільхові «шишечки» застосовуються при хворобах шлунково-кишкового тракту та як кровоспинний засіб.
Цікавинки про ліщину:
• Рід ліщина нараховує в світовій флорі близько 20 видів. В нашій місцевості поширена ліщина звичайна.
• Ліщина найчастіше зростає в підліску листяних та мішаних лісів на родючих ґрунтах.
• Наукова назва ліщини «avellana» походить від міста Авелла в Італії і була вибрана Карлом Ліннеєм з праці німецького ботаніка Леонгарта Фукса, що називав цей вид «дикий горіх Авелли» («Avellana nux sylvestris»). Сам же Л. Фукс взяв цю назву з «Натуральної Історії» римського вченого Плінія Старшого (І ст. н.е.).
• Ліщина відіграє важливу роль в лісах. Горіхи полюбляють багато звірів та птахів, як от олені, дикі свині, соні, миші, білки, сойки. Принаймні 21 вид грибів утворює симбіотичні зв’язки з ліщиною.
• На коренях ліщини найчастіше паразитує ранньоквітуча рослина – петрів хрест лускатий.
• Ліщина здавна збирається і культивується людиною. Шкаралупа горіхів відома з багатьох поселень доісторичних людей.
• Виведено багато сортів (наприклад, фундук – великоплідна ліщина), в тому числі і декоративних. Форми ліщини з викривленими вузлуватими стеблами та гілками в Європі отримали назву «штопор-ліщина» чи «палиця Гаррі Лаудера», також є плакучі форми та сорти з пурпуровим листям.
Лариса Подоляко,
провідний фахівець з екологічної освіти
