8 вересня екоспільнота відзначає День Десни-2026!!!
У межах Мезинського національного природного парку Десна простягається приблизно на 53 кілометри, створюючи унікальний деснянський ландшафт: високі крейдяні кручі правого берега, порізані ярами та балками, і широку заплаву з луками, старицями, озерами та болотами. Ширина русла тут коливається від 60 до 210 метрів, а глибина – від 2-3 до 14 метрів.
Тут у Десну впадають шість невеликих річок – Студінка, Криска, Хвостинка, Восковаха, Глушиця та Бистриця. Долину доповнюють 17 заплавних озер.
Під час повеней Десна змінює заплаву, насичує її водою і формує умови для існування луків, боліт, стариць та прибережних лісів. Саме тому деснянські луки – це природна система, від якої залежить величезна кількість видів рослин і тварин. А восени та навесні над заплавою проходить один із найважливіших міграційних шляхів птахів. Гуси, качки, кулики та інші водно-болотні птахи використовують деснянські угіддя як місця відпочинку та харчування під час сезонних міграцій.
Але Десна – це значно більше, ніж географічний об’єкт.
Подивіться на Мезинські висоти. Саме тут, над Десною, люди жили ще десятки тисяч років тому. І це закономірно. Річка визначала, де селитися, як пересуватися, де косити сіно, ловити рибу, випасати худобу. Навіть сьогодні вона залишається частиною повсякденного життя. Її береги сполучають не лише населені пункти, а й людські історії. А там, де немає мостів, традиційно допомагає деснянський пором – своєрідний символ життя по обидва боки річки.
Для мешканців Подесення Десна – це і дорога, і природний ресурс, і місце праці, і місце відпочинку. А для багатьох – просто річка дитинства.Тому її збереження – це водночас охорона природи, історії та культурного ландшафту нашого краю.
Десна продовжує свою роботу, яку виконує тисячоліттями: тече, змінює береги, живить заплаву, переносить насіння, дає прихисток живим організмам і зберігає сліди людської присутності. Можливо, саме тому, стоячи на високій деснянській кручі, ми відчуваємо не просто красу пейзажу. Ми дивимося на річку, яка бачила мисливців палеоліту, давні поселення, покоління хліборобів, човни, пороми й сучасних мандрівників.
Бережімо річку, яка є частиною нашої природи, нашої історії та нашої пам’яті.