Деревообробні ремесла Сіверщини – це частина духовної культури. Вони вчать шанувати ручну працю, природу й традиції, що формували світогляд наших предків.
Сьогодні, коли зростає інтерес до народних промислів, важливо берегти це надбання, бо в кожному шматочку дерева – подих лісу, у кожній речі – душа майстра, у кожній традиції – частинка нашої історії.
До початку ХХ ст. кожен майстер займався певним ремеслом. Давайте згадаємо!
- Столяр – фахівець, який займався виготовленням більш витончених речей, зокрема меблів (столів, стільців, шаф, ліжок), дверей, вікон, паркетної підлоги та інших виробів для внутрішнього облаштування житла.
- Тесляр – робітник, який займався грубою обробкою деревини. Він споруджував дерев’яні будинки, лаштував дахи, робив сходи, а також міг виготовляти прості дерев’яні меблі та інструменти.
- Стельмах – майстер, який виготовляв вози, сани, колеса та інший транспортний реманент.
- Бондар – майстер, що спеціалізувався на виготовленні бочок, діжок, цебер та іншого посуду з дерев’яних клепок, скріплених обручами.
- Різьбяр – майстер, який займався художньою обробкою деревини, створюючи декоративні предмети побуту, скульптури, підсвічники та елементи оздоблення меблів чи інтер’єру за допомогою різьблення.
Саме у Мезинському археологічному науково-дослідному музеї імені В. Є. Куриленка зберігається багато таких виробів, які були створені місцевими майстрами, чиї імена, на жаль, не завжди збереглися.
Тож, з нагоди Всесвітнього дня рукоділля (16 листопада), запрошуємо до музею на виставку «Дерев’яний світ майстрів». Вона буде цікавою не лише для фахівців, а й для всіх, хто цінує народне мистецтво, красу природних матеріалів та теплоту людських рук. На виставці представлено знаряддя праці, предмети домашнього вжитку, створені в різні періоди часу з різних порід дерева. Особливу увагу тут привертають предмети побуту, які колись були звичними в кожній оселі: дерев’яні ложки, миски, ночви, колиски, прачі, праски. Вони нагадують про гармонійне співіснування людини і природи, коли все створювалося власноруч і з повагою до навколишнього світу.
Майстри кажуть, що дерево – живе. Воно дихає, має запах і характер. Тому, перш ніж почати роботу, потрібно «почути» матеріал: відчути його енергію, побачити малюнок волокон, річні кільця, колір. Саме у цьому полягає справжнє мистецтво – перетворити звичайний шматок дерева на річ, що несе в собі красу, історію і душевний спокій.
Наталія Сіра, директор Мезинського музею