Фенологічні спостереження початку травня

     Минулого тижня працівниками Мезинського НПП здійснено польовий вихід в околиці х. Сміле з метою проведення фенологічних спостережень та збору ентомологічного матеріалу.
     Спостереження за весняними процесами та змінами в природі демонструють, що розвиток відбувається дуже швидко: відквітували рясти, зірочки, мати-й-мачуха, далі черга за анемоною дібровною, пшінкою, копитняком, медункою, петровим хрестом, жовтяницею черговолистою, калюжницею. На зміну з’являється нова гамма кольорів: масове квітування зірочника лісового, яснотки пурпурної, чини весняної, барвінку, кульбаби, осоки, бузини червоної.
     Готуються до цвітіння гравілат річковий, купина, вороняче око, веснівка дволиста.
     Відмічено масовий вихід олійниць, вперше зустріли махаона, вчергове підтверджено гніздування луня очеретяного на ставках (х. Сміле).
     Спостереження за змінами у природі дуже цікаві і, до того ж, допомагають відволіктися від метушні, відновити емоційний стан, зарядитися позитивними враженнями.
     

Тож запрошуємо до Мезинського парку помилуватися краєвидами та поспостерігати за природою.

Лариса Подоляко,
провідний фахівець з екологічної освіти

День пам’яті та примирення

І виростають покоління,
Котрі не чули тишини.
О, найстрашніше з літочислень
Війна — війною — до війни!
/ Л. Костенко /

     Війна – найстрашніше слово, яке тільки є в світі. Від однієї його вимови біжать мурашки по шкірі і стає не по собі.
     Війни забирають тисячі життів. Руйнують все навколо. Приносять страждання. Ми розуміємо як багато для нас зробили люди, які стояли за нас не на життя, а на смерть. Їх ніхто не запитав, чи хочуть вони воювати. Їх поставили перед фактом, змусили. І, поклавши всі свої сили – вони здобули перемогу. Ми повинні говорити спасибі кожен день за те, що у нас 68  років було мирне синє небо над головою, а не чорне від диму.
      Пам’ять про вчинені подвиги повинна жити завжди!
      В Мезинському археологічному науково- дослідному музеї імені В.Є. Куриленка проведено тематичну дитячу екскурсію «Часи пройшли, роки минули,а ми героїв не забули».

Сіра Н.В., директор Мезинського музею

Бренівки – волохаті гелікоптери

     З першими теплими днями весни з’являються дивні створіння – ніби волохаті бджоли чи джмелі, зависають біля квітів та довгим «жалом» п’ють нектар. Це бренівки, представники ряду Двокрилі, тобто – мухи.
Найчастіше бренівки зустрічаються на узліссях, галявинах, луках, вздовж доріг. Дорослі комахи живляться нектаром, зависаючи перед квітами та за допомогою хоботка смокчуть нектар. А личинки … А ось тут і починаються цікавинки, тому все по порядку.
     Самці вибирають собі відкриту сонячну ділянку, зависають в повітрі, часто на висоті до 5 – 6 м. Вони виглядають самок та б’ються з іншими самцями-бренівками або навіть іншими комахами. В хмарну та прохолоду погоду самці не літають, а сидять на траві.
     Самиці часто зустрічаються біля земляних обривів, глинищ, на стежках, де часто роблять гнізда одиночні бджоли. Зависаючи в повітрі на висоті 10 – 15 см, самиці розкидають яйця біля входів у нірки бджіл. Личинки проникають у гніздо бджоли, де живляться запасами корму та личинками. Тут вони і заляльковуються. А наступної весни з нірок виходять молоді бренівки.
Назва «бренівки» походить від «бриніти», за звук, що видають комахи, коли зависають в повітрі.

Назаров Н.В.,
науковий співробітник